喝茶喝了这么多年，我一直把「茶艺」和「茶道」混着用，直到最近读了一篇讲两者区别的文章，才真正分清楚。原来这一字之差，差的是形与神，也差出了两种完全不同的喝茶境界。
文章里讲得很清楚：茶艺重在「艺」，是看得见、学得会的技艺。从温杯烫盏到悬壶高冲，从盖碗三才到品茗闻香，每一步都能通过系统训练掌握，追求的是审美上的享受。茶道则重在「道」，是借茶修心的哲学，讲究「和敬清寂」「禅茶一味」，追求的是精神层面的提升。简单说，茶艺是形而下的技术，茶道是形而上的法则。
文章引用了茶文化学者王玲在《中国茶文化》里的一句话，我印象特别深：茶艺是茶文化的外在形式，茶道才是精神与本质。她还打了个比方——没有茶道的茶艺就像没有灵魂的躯壳，没有茶艺的茶道是空中楼阁。想想还真是这样。日本茶道虽然极重仪式，核心却是「和敬清寂」四个字；潮汕工夫茶的二十一式背后，也藏着「关公巡城」「韩信点兵」里的平等精神。
我自己慢慢也悟出来了：茶艺如舟，茶道如海，舟无海则无方向，海无舟则难抵达。想提升生活美感的，可以先从学茶艺入手，练练盖碗、控控水温、摆摆茶席；追求精神共鸣的，不妨读读陆羽《茶经》里的「精行俭德」，或者静坐时慢慢体会一杯茶的滋味。
说到底，喝茶的最高境界，是用艺载道、艺道兼修。下次泡茶的时候，不妨也问问自己：今天这杯茶，是艺，是道，还是艺与道的共鸣？
来源：百家号
Все говорят о Великом шёлковом пути, а у Сибири был свой великий маршрут — Чайный путь. И его сердцем была Кяхта, маленький городок на границе с Монголией. Недавно попался большой материал о ней, делюсь главным.
Кяхту основали в 1727 году как пограничный форпост, но очень скоро она стала главными торговыми воротами империи: через неё шла почти вся торговля России с Китаем, и прежде всего — чай. Уже в середине XVIII века здесь проходило 67% товарооборота России с азиатскими странами, а в лучшие годы городок приносил казне 8–9% всех её доходов. По подсчётам Карла Маркса, к середине XIX века в Кяхте продавали 1 миллион 750 тысяч ящиков чая в год.
Почему кяхтинский чай ценили выше английского? Всё дело в сухопутной доставке. Британские корабли везли чай через океан, и в трюмах он нередко подмокал и набирался неприятных запахов. Кяхтинский чай шёл почти целиком по суше — в Европе его хвалили за чистый вкус и красоту заварки, да и стоил он дешевле чая Ост-Индской компании. Существовала даже особая маркировка, чтобы защитить его от подмеси низкосортного английского.
Купцы-кяхтинцы — Трапезниковы, Медведниковы, Баснины, Молчановы, Лушниковы, Сабашниковы, Старцевы и другие — сколотили огромные состояния, но оставили после себя не только особняки и платья от Ворта. На их деньги открывались школы, женская гимназия, реальное училище, первая публичная библиотека и первая забайкальская газета «Кяхтинский листок». Купец Алексей Старцев подарил свой особняк отделению Русского географического общества — так появился Кяхтинский краеведческий музей, старейший музей Сибири.
Закат пришёл в конце XIX века: открытие Суэцкого канала в 1869 году, а затем Транссиб, прошедший мимо Кяхты, увели чай на другие маршруты. Сегодня это скромный пограничный город, но мне нравится мысль, которой заканчивается статья: когда в следующий раз будете заваривать чай, вспомните Кяхту.
Источник: Сибирский. Новостной
Зображення: Пётр Милевский / Wikimedia Commons · Public domain
Матча та зелений чай привертають багато уваги в соцмережах, а білий чай досі залишався доволі непомітним. Німецька асоціація чаю та трав'яних чаїв вважає, що це може змінитися, згідно з прес-релізом від 9 березня 2026 року.
Білий чай виготовляють із молодих бруньок і листків чайного куща Camellia sinensis, і майже не обробляють. Листя в'яне 24–72 години в затінку та провітрюваному приміщенні, а потім його сушать на сонці або за низької температури. Так зберігається срібляста ворсинка бруньок, а аромат м'який, злегка солодкуватий або квітковий. Білий чай ферментований лише злегка, приблизно на 5–10 відсотків, містить менше дубильних речовин і кофеїну, ніж зелений, і багатий антиоксидантами, як-от катехіни та поліфеноли.
Для заварювання асоціація зазвичай рекомендує воду з температурою 70–80 градусів. Новачкам радять Пай Му Тань (квітковий, з провінції Фуцзянь), міцніший Шоу Мей та особливий сорт Silver Needles. Кіра Шапер з асоціації описує цю стриману м'якість як несподіванку для тих, хто зазвичай п'є чорний або зелений чай.
Мені подобається думка, що деякі чаї підкуповують не з першого ковтка, а лише з другого. Для тих, хто хоче поступово звикати до тонких ароматів, це гарний початок.
Джерело: Deutscher Tee & Kräutertee Verband
ANTARA розповіла про Еко Вурьянто, підприємця з чайної справи в селі Кемунінг у Нгаргоосо, округ Каранганьяр, Центральна Ява. У 2012 році він звільнився з найманої роботи, побачивши потенціал чаю Кемунінг, який тоді ще мало знали туристи.
Початковий капітал становив близько 8 мільйонів рупій, обладнання було простим, частково зробленим власноруч. Перший прибуток був лише близько 300 тисяч рупій на місяць, а вироблені приблизно 50 кілограмів на місяць не завжди продавалися. Тепер його бізнес разом із 26 фермерами на близько п'яти гектарах переробляє 5–6 тонн чаю на місяць і платить щонайменше 5 000 рупій за кілограм свіжих бруньок.
Продукція не обмежується звичайним чаєм: є зелений, чорний, білий, жасминовий, імбирний, чай із лемонграсу, фруктовий, пряний та матча. Є також чай «Рако», який на смак нагадує каву і, за його словами, росте на землях колишніх кавових плантацій. Місячний дохід зріс із близько 85 мільйонів рупій у 2023 році до 250–300 мільйонів у 2026-му, а кількість перепродавців — із 235 до близько 620. Після участі у виставці в Сурабаї він зустрів покупців з Боялалі, які тепер замовляють близько 3 000 виробів на день. Бізнес є мікро- та малим підприємством, яке підтримує Банк Індонезії.
Найбільше мені запам'ятались його слова про те, що прибуток належить не лише йому. Такі історії нагадують, що одна чашка місцевого чаю може означати заробіток для багатьох родин фермерів.
Джерело: ANTARA News
За повідомленням CNA від 5 жовтня, закупівельна ціна чайного листка в волості Мінцзян повіту Наньтоу впала до нещодавнього мінімуму, тоді як витрати на виробництво й матеріали продовжують зростати. Чайні фермери та весь ланцюг постачання опинилися у скрутному становищі.
Голова повіту Наньтоу Сюй Шу-хуа заявила, що передала занепокоєння фермерів Міністерству сільського господарства й вимагала від центрального уряду конкретних заходів. За її словами, міністерство раніше повідомляло, що субсидії частково підуть фермерам, а частково — чайним торговцям. Вона також попросила законодавців допомогти з комунікацією з міністерствами і сказала, що повіт співпрацюватиме з будь-якою субсидією та разом з аграрною асоціацією Мінцзяна вивчатиме питання збуту та закупівель. Вона також зазначила, що продажі покупцям з материкового Китаю зменшилися, і повіт розвиває канали збуту в інших містах.
Інший кандидат на посаду голови повіту, Вень Ші-чен, виступає за вищі субсидії: він просить Агенцію з харчової продукції та сільського господарства підняти виплату до 3 нових тайванських доларів за катті, приблизно 5 доларів за кілограм. Він каже, що разом із головою волості Мінцзян неодноразово порушував це питання перед посадовцями центрального уряду.
Ця новина змусила мене замислитися: п'ючи чай, ми бачимо настій і аромат, але за ними стоять тривоги фермерів через коливання цін. Яка б не була остаточна субсидія, я сподіваюся, що чайні виробники отримуватимуть розумний дохід, щоб тайванський чай зберіг свою якість.
Джерело: CNA
З похолоданням компанія Ahmad Tea із Гемпшира просуває набір осінніх сумішей: Chai Spice, Cinnamon Haze, Vanilla, Cinnamon & Apple, Blackcurrant Burst та Rooibos & Cinnamon. У заголовку йдеться про п'ять чаїв, але в переліку їх насправді шість.
Логіка така: теплі спеції, стиглі фрукти й солодкі аромати в прохолодну погоду здаються багатшими й задовільнішими. Компанія наголошує, що додані смаки мають доповнювати чай, а не заглушати його, зберігаючи живий характер добрих кенійських та інших східноафриканських чорних чаїв.
Є й поради щодо поєднань. Пряні чаї пасують до вівсянки, запечених фруктів і випічки, ваніль добре поєднується з десертами та солодкою випічкою, фруктові суміші пом'якшують жирну їжу, а міцний чорний чай пасує до ситного сніданку. Rooibos & Cinnamon не містить кофеїну, тож це гарний вибір на вечір.
У статті також зазначено, що аромат і смак пов'язані з пам'яттю та порою року, і, ймовірно, тому кориця, ваніль і яблуко здаються такими затишними в жовтні. Ароматизовані суміші не всім видаються серйозним чаєм, але мені близька думка про баланс. Цікаво, які з цих поєднань обирають любителі чаю тут, коли вечори стають темнішими.
Джерело: Tea & Coffee Trade Journal
Lidl GB запустив Way To Go! Tea, який, за словами компанії, є першим чаєм у Великій Британії, створеним для безпосереднього скорочення розриву в гідному доході кенійських чайних фермерів. Він з'явився в магазинах наприкінці вересня, приурочено до Fairtrade Fortnight.
Схема проста. Фермери й далі отримують мінімальну ціну Fairtrade та премію Fairtrade, а понад це за кожен кілограм доплачують дрібним виробникам у Керічо, Кенія. Lidl разом із Fairtrade розрахував для цього чаю референтну ціну гідного доходу. За даними Fairtrade, наразі лише кожен п'ятий кенійський чайний фермер щомісяця заробляє достатньо, щоб покрити найнеобхідніше.
Продукт — кенійський чай одного походження, ціна 1,99 фунта за 80 пакетиків. Пакетики виготовлені на 100% із рослинних волокон, біорозкладні та придатні для компостування. Lidl також заявляє, що весь його чай власної марки — чорний, зелений і ройбуш — тепер сертифікований Rainforest Alliance або Fairtrade, а сам він був першим британським роздрібним продавцем, який провів оцінку впливу на права людини щодо кенійського чаю.
Ми легко забуваємо, через скільки рук проходить дешева чашка чаю. Мені подобається, що цей запуск дає конкретну цифру для питання справедливої оплати праці, а не лише ставить логотип на упаковку.
Джерело: Tea & Coffee Trade Journal
Світовий чайний експо в Наньтоу відкрився 3 жовтня і триватиме до 11 жовтня, усього дев'ять днів. Агенція сільськогосподарської продукції Міністерства сільського господарства облаштувала на майданчику «Тематичний павільйон органічного чаю», сподіваючись, що відвідувачі пізнають тайванський терруар через чай.
В 2019 році агенція почала підтримувати створення бренду тайванського органічного чаю, а з 2022 року доручила Фонду розвитку органічного сільського господарства Цзи Чі об'єднати виробників і бренди органічного чаю з усього острова під назвою «Органічний острівний чай». Цього року виставляються 106 виробників органічного чаю з 16 повітів і міст, що становить понад третину всіх органічних чайників Тайваню. Чаї охоплюють зелений, жовтий, білий, Баочжун, улун, Oriental Beauty, червоний улун і чорний.
Тема цього року — «Дослідження фотосинтезу», що розглядає зв'язок фотосинтезу чайного листя із співіснуванням чаю та довкілля, поєднуючи просторові експозиції, дегустації та інтерактивні практики. У павільйоні курс «Вітрина острівного чаю» знайомить із 106 брендами-учасниками, а також відбувається салонний форум «Дослідження фотосинтезу: міждисциплінарні чайні експерименти». Щодня 28 груп виробників особисто подають чай за столами на місці. Інститут досліджень чайних і напійних культур міністерства заснував «Тайванський інститут чайної культури», де поєднуються традиційне чайне мистецтво, відбір чаю за допомогою ШІ та досліди аромату.
Найцікавішим мені видається те, що сам чайний виробник наливає чай на місці. Почути напряму від людей, які вирощують чай, справляє значно більше враження, ніж просто дивитися на експозиції. Якщо буде нагода відвідати Наньтоу, це добрий шанс пізнати багатство смаків тайванського чаю.
Джерело: CNA
Державне чайне підприємство ÇAYKUR (Çay İşletmeleri Genel Müdürlüğü) повідомило в оголошенні від 28 серпня 2026 року, що кампанія закупівлі свіжого чайного листя третього збору відкриється 1 вересня.
За оголошенням, закупівлі другого збору, що почалися 8 липня, завершилися 28 серпня. Підприємство пояснює, що розтягнуло графік закупівель другого збору на довший період, щоб врахувати регіони, де чай дозріває пізніше. Виробників просять так само дбайливо ставитися до третього збору. Також повідомляється, що оголошення публікуватимуть упродовж усього збору врожаю, і зацікавленим сторонам варто за ними стежити.
У тексті також висловлено сподівання, що якщо третій збір пройде добре, 2026 рік стане справді прибутковим. Інформації про ціни в тексті немає.
Як людина, що п'є чай, я радію, що за кожною чашкою стоїть такий графік і така праця. Збір кілька разів на рік на дощових схилах Чорноморського узбережжя робить чай для нас чимось більшим за щоденну звичку: він стає культурою. А як ви любите чай: у якому чайнику і наскільки міцний?
Джерело: ÇAYKUR
Матча — це не просто подрібнене зелене листя чаю. За оглядом ANTARA, це традиційний японський спосіб вирощування та переробки, що вимагає великої точності, і кожен етап впливає на колір, аромат і природне умамі.
Перший етап — затінення. Приблизно за три–чотири тижні до збору чайні кущі накривають сітками або соломʼяними матами (кансо), які затримують від 70 до 90 відсотків сонячного світла. Менше світла збільшує вміст хлорофілу, тож зелень стає глибшою, і зростає рівень L-теаніну. Другий етап — збір: беруть найм'якші пагони першого збору (сінтя), бо вони найбагатші на поживні речовини й антиоксиданти.
Третій етап — пропарювання: листя пропарюють 15–20 секунд протягом кількох годин після збору, щоб зупинити ферментативне окиснення й зберегти колір. Четвертий — сушіння без скручування, потім сортування, щоб прибрати стебла та грубі волокна; результат називається тенча. П'ятий — повільне змелювання тенчі на гранітному кам'яному млині (ісіусу), який видає лише 30–40 грамів на годину, щоб тепло від тертя не зіпсувало аромат.
Мені сподобалося, що стаття пояснює, чому церемоніальна матча відрізняється від матчі для кулінарії: усе залежить від старанності під час затінення та чистоти тенчі. Знаючи процес, розумієш і високу ціну матчі.
Джерело: ANTARA News
8 жовтня Торгово-промисловий кооператив чайної галузі Сідзуоки оголосив, що 31 жовтня проведе «Чалоуїн». Це захід, що поєднує чай і Геловін, його проведуть на вулиці Кеякі в місті Сідзуока.
Організатори кажуть, що підготували багато активностей, які оживлять вулицю, а чайних кіосків буде чимало. На сторінці оголошення конкретна програма та час не вказані; деталі, за даними, є на сторінці заходу в універмазі Мацудзакая в Сідзуоці. За повідомленням кооперативу, того ж дня також вийшов музичний відеокліп «Чалоуїну».
Контакти: Торгово-промисловий кооператив чайної галузі Сідзуоки (перший поверх Чайного центру Сідзуоки, тел. 054-271-1955).
Чай зазвичай асоціюється зі спокоєм, тому пити його разом із гелловінськими костюмами здається мені свіжою ідеєю. Думаю, це може бути невимушеним способом для молоді та родин познайомитися з чаєм, розумна знахідка для Сідзуоки, краю чаю. Буду стежити, коли з'являться деталі.
Джерело: Торгово-промисловий кооператив чайної галузі Сідзуоки
5 жовтня компанія Ito En випустила по всій Японії дві новинки під брендом напоїв із матчею «matcha LOVE»: «лате з матчею та кавою» і «лате з матчею у стилі Монблан».
Лате з матчею та кавою продається в пляшковій банці на 280 мл за ціною 270 єн (з податком). У ньому використано 100% японську матчу та каву, за натхненням популярної «брудної матчі», але еспресо там немає. Лате з матчею «Монблан» продається в банці з широким горлечком вагою 170 г за 194 єни (з податком). Його також зроблено з 100% японської матчі, і, за словами виробника, смак солодкий, як у смажених каштанів. Обидва напої можна пити гарячими або холодними.
Крім того, лате з матчею та ягодами і лате з матчею та мигдалем, які вийшли у березні, оновили так, що їх можна пити і гарячими, і холодними. З 5 жовтня вони продаються за 270 єн (з податком). Також є спільний продукт із niko and ... COFFEE, який пропонуватимуть лише три дні, з 10 по 12 жовтня, на ярмарку «UNI9UE PARK MARCHE'26» у Сінаґаві; смузі з матчею та кавою там коштує 680 єн (з податком).
Ці напої доволі далекі від чаю чайної церемонії, але мені цікаво, як матча стала таким повсякденним напоєм. Думаю, багато хто цієї осені захоче спробувати гарячу версію.
Джерело: Ito En
