Кяхта – столиця Чайного шляху, про яку варто згадати, насолоджуючись чашкою чаю.
Усі говорять про Великий шовковий шлях, але в Сибіру був свій великий маршрут – Чайний шлях. І його серцем був Кяхта, маленьке містечко на кордоні з Монголією. Нещодавно я натрапив на великий матеріал про нього, і я хочу поділитися найважливішим.
Кяхту було засновано в 1727 році як прикордонний форпост, але дуже швидко вона стала головними торговими воротами імперії: через неї проходила майже вся торгівля Росії з Китаєм, і, перш за все, чай. Вже в середині XVIII століття через Кяхту проходило 67% товарообороту Росії з азіатськими країнами, а в найкращі роки це містечко приносило скарбниці 8–9% усіх її доходів. За підрахунками Карла Маркса, до середини XIX століття в Кяхті продавали 1 мільйон 750 тисяч ящиків чаю на рік.
Чому кяхтинський чай цінували вище за англійський? Все через наземну доставку. Британські кораблі перевозили чай через океан, і в трюмах він часто промокав і набував неприємних запахів. Кяхтинський чай майже повністю транспортувався суходолом – у Європі його хвалили за чистий смак і красу настою, а також він коштував дешевше за чай Ост-Індської компанії. Існувала навіть особлива маркування, щоб захистити його від додавання низькосортного англійського чаю.
Купці-кяхтинці – Трапезнікови, Медведнікови, Басніни, Молчанови, Лушникови, Сабашникови, Старцеви та інші – накопичили величезні статки, але залишили після себе не лише маєтки та сукні від Ворта. На їхні гроші відкривалися школи, жіноча гімназія, реальне училище, перша публічна бібліотека та перша забайкальська газета "Кяхтинський листок". Купець Олексій Старцев подарував свій маєток відділенню Російського географічного товариства – так з'явився Кяхтинський краєзнавчий музей, найстаріший музей Сибіру.
Занепад прийшов наприкінці XIX століття: відкриття Суецького каналу в 1869 році, а потім Транссибірської магістралі, яка проходила повз Кяхту, перенаправили чай на інші маршрути. Сьогодні це скромне прикордонне місто, але мені подобається думка, якою закінчується стаття: наступного разу, коли ви заварюєте чай, згадайте Кяхту.
Джерело: Сибирский. Новостной.
Кяхту було засновано в 1727 році як прикордонний форпост, але дуже швидко вона стала головними торговими воротами імперії: через неї проходила майже вся торгівля Росії з Китаєм, і, перш за все, чай. Вже в середині XVIII століття через Кяхту проходило 67% товарообороту Росії з азіатськими країнами, а в найкращі роки це містечко приносило скарбниці 8–9% усіх її доходів. За підрахунками Карла Маркса, до середини XIX століття в Кяхті продавали 1 мільйон 750 тисяч ящиків чаю на рік.
Чому кяхтинський чай цінували вище за англійський? Все через наземну доставку. Британські кораблі перевозили чай через океан, і в трюмах він часто промокав і набував неприємних запахів. Кяхтинський чай майже повністю транспортувався суходолом – у Європі його хвалили за чистий смак і красу настою, а також він коштував дешевше за чай Ост-Індської компанії. Існувала навіть особлива маркування, щоб захистити його від додавання низькосортного англійського чаю.
Купці-кяхтинці – Трапезнікови, Медведнікови, Басніни, Молчанови, Лушникови, Сабашникови, Старцеви та інші – накопичили величезні статки, але залишили після себе не лише маєтки та сукні від Ворта. На їхні гроші відкривалися школи, жіноча гімназія, реальне училище, перша публічна бібліотека та перша забайкальська газета "Кяхтинський листок". Купець Олексій Старцев подарував свій маєток відділенню Російського географічного товариства – так з'явився Кяхтинський краєзнавчий музей, найстаріший музей Сибіру.
Занепад прийшов наприкінці XIX століття: відкриття Суецького каналу в 1869 році, а потім Транссибірської магістралі, яка проходила повз Кяхту, перенаправили чай на інші маршрути. Сьогодні це скромне прикордонне місто, але мені подобається думка, якою закінчується стаття: наступного разу, коли ви заварюєте чай, згадайте Кяхту.
Джерело: Сибирский. Новостной.
Коментарі 0
Залиште перший коментар будь-якою мовою.
Увійдіть, щоб коментувати