Encore un simulateur FPV ? Oui, mais celui-là donne vraiment envie d'essayer. ShramkoGSFPV est l'œuvre d'Andrii Shramko, un développeur polonais, et il coche plusieurs cases d'un coup : il est gratuit, il fonctionne directement dans le navigateur (Chrome de préférence), il est open source et il s'appuie sur des décors en Gaussian Splatting, une technique de modélisation 3D qui permet d'afficher des environnements complexes de façon fluide.
Les terrains de jeu viennent de SuperSplat (https://superspl.at), où des passionnés partagent leurs scans 3D — il y en a plus de 1 300. On passe d'un environnement à l'autre avec la touche N, et on peut même y déposer son propre scan. Le revers de la médaille : ces modèles sont parfois incomplets et n'ont souvent pas de notion de murs. Si la scène paraît trop étroite ou trop vaste, il suffit de mettre en pause et d'ajuster sa taille.
Côté pilotage, on se retrouve aux commandes d'un nano racer façon BetaFPV (plusieurs modèles de la marque sont proposés, même si l'auteur précise n'avoir aucun lien avec elle). Les réglages sont étonnamment complets : radio EdgeTX branchée en USB, mode 1 ou mode 2, tous les sticks et boutons configurables, vol en Acro ou en modes stabilisés, FOV et inclinaison de la caméra, physique du drone, PID et rates façon Betaflight. Sur certaines scènes (avec l'accord de leurs auteurs), on peut même enregistrer ses vols.
Les premiers retours sont bons : ça tourne de manière fluide sur un Mac Mini M2 comme sur un PC un peu vieillissant. L'interface n'est pas encore traduite en français, mais pour un outil gratuit et sans téléchargement, c'est une belle façon de s'entraîner entre deux sessions sur le terrain. À tester ici : https://gsfpv.flyreelstudio.eu/en/
Oscar Liang оновив свої бюджетні списки деталей для 5-дюймового FPV-дрона, і заголовок звучить трохи сумно: два роки тому збірка приблизно за 100 доларів ще була реалістичною, а цього року найдешевший повний список, який він може зібрати, коштує близько 170 доларів.
Ця збірка за 170 доларів (рама, польотний контролер F405 з ESC на 60 А, мотори 2207 1950KV, відеопередавач 800 із камерою, універсальний приймач ELRS 2,4 ГГц, LiPo 6S і пропелери) обрана виключно за ціною. Він прямо каже, що не варто очікувати такої самої якості, надійності та стабільності, як у відомих брендів.
Для тих, кому важливіша продуктивність, він пропонує збірку за 250 доларів: рама Source One, стек Taker F405, мотори Axisflying, відеопередавач SpeedyBee TX800, камера Foxeer Razer Micro і приймач Bayck ELRS, разом близько 256 доларів. Вона базується на аналоговому відео, щоб втримати витрати, але рама й електроніка залишають місце для цифрової системи пізніше. Він також радить недорогі додатки, без яких не почати літати: пульт RadioMaster Pocket, окуляри VR04 і зарядний пристрій SkyRC B6Neo.
Найкорисніша частина, на мій погляд, — розділ «Build vs. Buy». Якщо ви не впевнені в паянні, готовий до польоту квадрокоптер може коштувати менше, ніж самостійна збірка: він називає GEPRC Vapor X5 Analog за 236,99 долара, що дешевше за список деталей на 250 доларів. Самостійна збірка багато навчає, але добре, що чесно нагадано: це не завжди найдешевший шлях.
Ціни змінюються через курси валют і знижки, а він також нагадує, що варто придивитися до пропозицій AliExpress, якщо можна почекати два–три тижні на доставку.
Оскар Лианг нещодавно опублікував цікавий список трендів FPV, які так і не стали мейнстрімом, і читати його було як подорож історією хобі. Його думка в тому, що зникнення не означає, що ідея була поганою. Іноді технологія просто пішла іншим шляхом або переміг дешевший варіант.
Візьмімо нахилені кріплення моторів приблизно 2014–2015 років. Клини під моторами нахиляли їх уперед, щоб квадрокоптеру на високій швидкості не доводилося так сильно задирати ніс, а це ще могло знизити опір. Рами стали легшими, пілоти звикли до крутих кутів камери, і додаткові деталі перестали бути варті своєї ціни. Індивідуальні нижні пластини PDB для рам на кшталт ZMR250 робили збірку дуже акуратною, але підходили лише до кількох рам, а сучасні польотні контролери та 4-в-1 регулятори вже містять більшість цих функцій.
М'яке кріплення моторів було великою темою близько 2017 року, коли шум гіроскопа був справжньою проблемою. Воно додавало ваги й розкручені гвинти, а остаточно його витіснило те, що виробники FC почали м'яко кріпити гіроскоп або всю плату, а фільтрація в Betaflight стала значно кращою. Нейлонові стійки мали працювати як механічні запобіжники під час падіння, але іноді ламалися вже при легких перекидах, тож переміг метал.
Мій улюблений із цього списку — Chickadee Polystack 2016 року, модульний польотний контролер з відкритим кодом, який можна штабелювати і до якого додаєш лише потрібні модулі, майже як конструктор Lego. Він програв, бо модулі коштують грошей і місця, а звичайні FC продовжували додавати OSD, BEC, пам'ять чорної скриньки та ще UART на одну недорогу плату. У списку також є стереоскопічні 3D FPV-камери, плечі з сервоприводом для нахилу, стеки 16x16 мм і 4–6-лопатеві пропелери на 5-дюймових квадрокоптерах.
Особисто мені найцікавіше повернутися до ідеї модульного FC, навіть якщо економіка так і не зійшлася.
Той, хто літає на FPV, знає: питання не в тому, розб'єшся ти чи ні, а в тому, коли. Тому мене зацікавив голландськомовний посібник зі збирання від Zelpio, опублікований наприкінці червня 2026 року. Він пояснює, як зібрати надійний запасний квадрокоптер, який витримує жорсткі посадки.
Перелік деталей такий. Рама — IT'S FPV ERA з вбудованими стійками, капот, який одночасно є тримачем камери і бампером, та секція променів із центральним фіксатором. Мотори — T-HOBBY 2306.5 1750KV, розроблені разом з IT'S FPV і призначені для 6S. Польотний контролер — KISS FC Ultra, а як партнера для регуляторів названо Voltara ESC, який підключається без доопрацювань. Для відео використовується DJI O4 Pro, для зв'язку — приймач TBS Crossfire з передавачем TBS Tango 2. За словами посібника, для живлення на 6S вистачить дроту 14 AWG.
Порядок збирання здався мені логічним. Спочатку встановлюються мотори, гвинти фіксуються Loctite, щоб не розхитувалися від вібрації. Далі рано ставиться відеопередавач і прокладається кабель камери, і лише потім збирається стек. Стек складається знизу догори: регулятори, м'які демпфери, потім польотний контролер, щоб вібрація не доходила до гіроскопа. Під час паяння спершу лудять контактні майданчики і за потреби їх підігрівають. Приймач і пищалка мають власне живлення, що допомагає знайти загублений квадрокоптер.
Далі йде налаштування: встановлення свіжої прошивки через KISS GUI у браузері, рекомендовані пресети як відправна точка, а далі підлаштування рейтів і перемикачів під себе. Увімкніть Launch Mode і Turtle Mode, а перед зльотом перевірте напрямок обертання моторів на вкладці Data Output. Мотор, що крутиться не в той бік, можна перевернути за допомогою ESC Flasher.
Для повноти: на сторінці є партнерські посилання на Amazon, а заявлені характеристики не підкріплені тестовими даними. Проте як перелік деталей і порядок збирання це для мене хороша відправна точка.
Я натрапив на чудову новину зі світу FPV-перегонів. Другий етап чемпіонату TEKNOFEST з дронів 2026 року відбувся 5 і 6 вересня на легкоатлетичному треку в Батмані. Змагання організовують Міністерство промисловості та технологій і Фонд T3, а виконавцем є компанія STM.
Цифри вражають. Цього року заявки подали 847 команд, а 24 пілоти, які пройшли весь відбір і приїхали з дев'яти провінцій, отримали право змагатися на другому етапі. Кожен пілот летить окремо на FPV-гоночному дроні, а оцінюють час, швидкість, спритність і успішне проходження перешкод.
Програма розрахована на два дні. Першого дня відбувається брифінг для пілотів та інструктаж з безпеки, далі заїзди на рейтинг і відбіркові групи; вечірні відбіркові раунди визначають, хто вийде у фінал другого дня. Другого дня відбори тривають, потім ідуть фінальні раунди, а завершується все церемонією нагородження. Перші три пілоти отримують відповідно 40 000, 30 000 і 20 000 турецьких лір.
Найбільше мене зацікавили технічні правила, які стануть у пригоді кожному, хто думає зібрати гоночний квадрокоптер. Діаметр рами має бути від 180 до 250 мм, акумулятор — не більше 6S (22,2 В), а рама має бути з вуглепластику. Відео дозволено лише аналогове, HD-системи заборонені. Щоб уникнути завад, частоти VTX призначає організатор, а потужність передавача VTX обмежена 25 мВт. Регулятори ESC, польотні контролери, мотори, пропелери та приймачі пілоти готують самостійно, а судді перевіряють дрони на безпеку й технічну відповідність.
Пілоти, які показали результат на будь-якому етапі чемпіонату, здобувають право участі в міжнародному World Drone Cup. Мені приємно бачити, що FPV-перегони в Туреччині набувають такої системної структури, і я сподіваюся, що цей інтерес приверне нових пілотів і до аматорської спільноти.
Oscar Liang опублікував інструкцію зі складання невеликої аналогової «зубочистки» 1S 3 дюйми, яка мене дуже приваблює як парковому пілоту. Він каже, що збірки 1S 3 дюйми за останні роки стали одними з його улюблених, частково тому, що правила для дронів постійно посилюються. Зазвичай вони важать менше 50 г, дуже тихі й не потребують багато місця для польотів.
Його версія важить разом з акумулятором лише 49 г і при цьому літає понад п'ять хвилин. Налаштування 1S не дає великої потужності, але він вважає результат гідним для такого розміру, а низький шум дає змогу літати в багатьох місцях без турботи про сусідів.
Збирання швидке, бо все працює за принципом plug and play, без паяння і складних налаштувань. Він просто взяв електроніку з BetaFPV Air65 або Air75 Tiny Whoop, а саме польотний контролер Matrix 5-in-1, FPV-камеру і ковпак, і встановив їх на 3-дюймову раму Crux3. Комплект із рамою, моторами Happymodel 1202.5 11500KV та пропелерами Gemfan 3018-2 придбаний на AliExpress, а якщо комплекту немає, він перелічує деталі окремо. Крім того, знадобляться чотири гвинти M2 і нейлонові гайки для ковпака, гумка для фіксації акумулятора та шматочок поролону.
Мені сподобалася одна порада: він часто кріпить мотори лише двома діагональними гвинтами замість чотирьох. Цього достатньо для надійності й трохи зменшується вага, а гумка заодно слугує утримувачем для проводів моторів.
Для тих, хто живе в місті й хоче без зайвого стресу долучитися до FPV, цей проєкт виглядає дуже доступним.
Якщо ви колись ставили польотний контролер догори дриґом або повернутим, а потім мучилися зі зміщеннями крену, тангажу й рискання, ця новина для вас. За словами Oscar Liang, в останній версії Betaflight Configurator (2026.6) є майстер вирівнювання FC, який сам визначає правильну орієнтацію плати.
Чому це важливо: на більшості FC надрукована стрілка, яка показує, що Betaflight вважає передом. Але іноді так встановити плату не можна. Може знадобитися зручний доступ до USB-порту чи слота для SD-картки, плата перевернута або стоїть під кутом 45 градусів, що звичайно для мікроквадрокоптерів і Tiny Whoop. Неправильне вирівнювання може призвести до того, що квадрокоптер не злетить, перекинеться одразу після армування або рвонеться вгору, щойно ви торкнетеся газу.
Майстер знаходиться в браузерному конфігураторі в розділі Sensors під назвою auto-detect board alignment. Можливо, спочатку доведеться відкалібрувати акселерометр. Після натискання Start покладіть квадрокоптер рівно, камерою від себе, нахиліть ніс униз і поверніть у горизонт, нахиліть убік і знову вирівняйте, а потім повертайте навколо осі рискання. Betaflight вимірює реакцію акселерометра, обчислює вирівнювання, а ви натискаєте Apply.
Порада зі статті, яка мені найбільше подобається, — перевірити результат до встановлення пропелерів. На сторінці Setup рухайте справжній квадрокоптер і дивіться на 3D-модель. Якщо вона рухається не в той бік, не літайте, а запустіть майстер знову.
Невелика функція, але вона прибирає заплутаний крок для новачків, а досвідчені складальники теж заощаджують кілька хвилин.
На Хабрі вийшов детальний розбір цифрового відеопередавача BETAFPV P1 Air Unit. Автор пояснює, що на ринку FPV-відеосистем раніше цифрових виробників було небагато, їх можна було перелічити на пальцях однієї руки: DJI, Walksnail, HDZero і Siyi. Тепер власні системи випустили BETAFPV, HGLRC та інші, і ентузіасти швидко помітили, що всі вони мають однакові плати з чипами Artosyn.
Усередині P1 Air Unit стоїть SoC Artosyn AR9311 з Linux 4.9 і BusyBox, а за радіоканал відповідає окремий чип AR8030 на FreeRTOS. Автору вдалося знайти UART із root-консоллю, а пароль зрештою знайшовся серед кількох контекстних варіантів. Саме той випадок, коли виробник, мабуть, не очікував, що хтось полізе всередину.
Далі найцікавіше. Замінити весь потік енкодера не вийшло: окуляри його декодують, але стабільно це не працює. Тоді автор підмінив пікселі на вході апаратного H.265-енкодера, перехопивши через LD_PRELOAD функцію відправки кадру, тож окуляри показують чуже зображення так, ніби це рідна камера. Цікава деталь: 1080p-кадр енкодер стискає двома незалежними смугами (1920×560 і 1920×552), імовірно для низької затримки.
Мені здається, такі статті корисні й тим, хто просто літає: зрозуміло, як влаштовані нові недорогі цифрові системи і чому їх так легко досліджувати. Тим, хто цікавиться реверс-інжинірингом, текст варто прочитати повністю.
Перед офіційним анонсом, який DJI призначила на 26 березня 2026 року, PickDrones зібрав те, що просочилося про Avata 360. Для тих, хто стежить за FPV, цей огляд видався мені цікавим. Варто уточнити: на момент написання статті, 4 березня, DJI нічого з цього не підтверджувала.
Передбачається, що це стане першим FPV-дроном компанії з 360°-камерою, який продовжить лінійку DJI FPV та Avata. За витоками, йдеться про панорамне відео 8K/60 кадрів на секунду з HDR і, можливо, режим однієї камери, в якому основний сенсор працює як звичайна камера. Вага, за чутками, буде трохи більшою, ніж у Avata 2, яка важить 377 г.
Також згадувалися передача O4, дизайн cinewhoop з повним сферичним захистом пропелерів і чотири–шість датчиків перешкод спереду. Орієнтовні ціни в Китаї: 2 988 юанів лише за дрон з акумулятором, 3 988 із пультом RC 2 і 5 688 за комплект Fly More. Комплект з окулярами DJI Goggles N3 оцінювали приблизно в 1 200 доларів. Головним конкурентом називали Insta360 Antigravity A1 приблизно за 1 599 доларів, а Avata 360 мала б коштувати менше половини цієї суми.
Для Бразилії автор оцінював базову модель у 4 000–5 500 реалів. Він також нагадує, що понад 250 г потрібні реєстрація в ANAC і страховка, а польоти в режимі FPV вимагають прямої видимості або спостерігача.
Мені особисто подобається, що категорія cinewhoop отримує такий доступний варіант. Але оскільки значна частина тексту спирається на витоки, перед покупкою варто перевірити остаточні характеристики на сайті DJI.
Через Dronewatch я натрапив на FPV-симулятор, яким хочу поділитися. ShramkoGSFPV безкоштовний, працює просто в браузері й створений польським розробником Андрієм Шрамко. Його особливість у тому, що ви літаєте не в спеціально побудованому симуляційному середовищі, а в 3D-сканах реальних місць, наприклад будівель і вулиць. Проєкт поки що на альфа-етапі.
Скани створюються методом Gaussian Splatting: оточення складається не зі звичайної полігональної сітки, а з величезної кількості дрібних тривимірних «сплатів». Сцени беруться з SuperSplat, платформи PlayCanvas. За словами автора, на початку жовтня для завантаження було доступно понад 1300 публічних сканів. У Liftoff або VelociDrone ви літаєте в локаціях, створених для симулятора, тож підхід тут інший.
Модель польоту є справжнім симульованим квадрокоптером, за замовчуванням це 2,2-дюймовий cinewhoop у стилі BetaFPV Pavo20 Pro, плюс ще п'ять пресетів, зокрема Meteor65 Pro та Air65. Можна використовувати рейти Betaflight, Actual, KISS і Raceflight, а також імпортувати Betaflight diff, щоб перенести свої рейти й налаштування PID. Передавач EdgeTX підключається через USB за допомогою WebHID, але ця підтримка ще перебуває в тестуванні.
Скан сам по собі не має зіткнень. Симулятор вирішує це за допомогою воксельної моделі, яка працює як невидимі стіни. Із даних зіткнень можна прибрати плаваючі фрагменти чи «фантомні стіни» або повністю вимкнути зіткнення. Також можна імпортувати власний скан, наприклад зроблений дроном, смартфоном або 360-градусною камерою.
Мені особливо подобається ідея заздалегідь відсканувати локацію й тренувати трасу польоту вдома. Для пілотів cinewhoop це виглядає дуже корисно. Потрібен браузер з підтримкою WebGPU, поки що переважно Chrome або Edge. Код відкритий на GitHub за ліцензією MIT.
Прочитав новину про те, що 15-річний старшокласник і пілот FPV-гоночних дронів Юкі Ямамото вперше виграв клас Pro у 6-му раунді JAPAN DRONE LEAGUE (JDL) 2025 року. Змагання відбулися 21 вересня 2025 року на майданчику Sky Ground у місті Като префектури Хео. Це новина з осені 2025 року, але результат такого молодого пілота мене вразив, тому ділюся.
У змаганні взяли участь понад 50 людей. Ямамото посів перше місце в кваліфікації, пройшов до півфіналу і у фінальному запливі обіграв суперників. Другим став Рікуто Накадзава, третім — Такахіро Кодака. Це його перший чемпіонський титул за п'ять років у JDL, і він сказав: «Нарешті я на вершині».
Трохи раніше, з 12 по 14 вересня, Ямамото також виступав на 2025 MultiGP European Championship в Айхталі (Німеччина). У цьому турнірі, де взяли участь 86 пілотів із 18 країн, він кваліфікувався сьомим, вийшов до A-Main (перші 16) і фінішував 15-м. Поїздку профінансували через краудфандинг: близько 1,03 мільйона єн зібрали 111 людей. У 2024 році він представляв Японію на чемпіонаті світу FAI в Ханчжоу (Китай), а команда посіла третє місце у світі.
FPV-перегони на дронах часто називають «Формулою-1 неба»: пілоти летять, дивлячись на зображення бортової камери через окуляри, і на тривимірних трасах розвивають понад 200 км/год. Те, що в змаганнях беруть участь і підлітки, і люди за сімдесят, теж робить цей спорт привабливим. Сподіваюся, що вітчизняна сцена й надалі зростатиме.
