Mooi nieuws voor iedereen die van boeken over taal houdt: Superbrabants van Kristel Doreleijers heeft de Taalboekenprijs 2026 gewonnen. Daarmee is het uitgeroepen tot het beste publieksboek over (Nederlandse) taal van het jaar.
De winnaar werd zaterdagochtend bekendgemaakt in het radioprogramma De Taalstaat. De jury, bestaande uit Ton den Boon, Peter Debrabandere, Mathilde Jansen, Vibeke Roeper en Geertje Slangen, noemt het boek "geweldig leesbaar" en "geweldig leuk om te lezen".
Wat mij het meest aanspreekt in het juryoordeel: het is ook een boek waarin oude en nieuwe perspectieven op dialect met elkaar in dialoog gaan. Dialect wordt vaak gezien als iets van vroeger, dus een populair boek dat laat zien hoe die oude en nieuwe blik op streektaal naast elkaar bestaan, klinkt precies als het soort taalboek dat ik graag lees.
Doreleijers krijgt 3000 euro en een oorkonde.
De bekendmaking is hier terug te luisteren:
https://www.nporadio1.nl/fragmenten/de-taalstaat/01a12531-1368-7077-9…
Bron: Tzum
Написати роман – це мрія багатьох з нас, але перетворити ідею на цілісну та життєву історію – це справжній виклик. Я довго ходила навколо своїх зошитів, не наважуючись почати, поки не зрозуміла, що для цього потрібна не лише креативність, але й чітка методика. Все починається з ідеї, яка вас не відпускає – та, яку ви не можете забути, ймовірно, є правильною.
Далі потрібен міцний сюжет. Метод трьох актів дуже мені допоміг: зародження, конфлікт, де накопичуються перешкоди, і, нарешті, розв'язка. Кожна сцена повинна мати свою мету. Але читачі найбільше запам'ятовують ваших персонажів, тому наділіть їх бажаннями, страхами та розвитком. Хороший персонаж не є ідеальним, він – людина.
Я також навчилася знаходити свій ритм: реалістична мета, кілька сотень слів на день і регулярність. Важливо не писати швидко, а писати часто. Коли чернетка закінчена, її потрібно "відпочити", потім переписати, а потім показати бета-читачам, які будуть доброзичливими, але чесними.
Сьогодні публікація стала більш доступною, ніж будь-коли: традиційне видавництво або самовидання, паперова версія, електронна книга або аудіокнига. Але найважливіше – почати. Натхнення приходить під час написання, а не в очікуванні.
Джерело: Написати роман.
Франкфуртський книжковий ярмарок, який вважається найбільшим книжковим ярмарком у світі, офіційно відкрився в середу, 7 жовтня 2026 року, в Німеччині. За повідомленням ANTARA, у заході беруть участь понад 4000 видавництв із більш як 100 країн і регіонів. Ярмарок триватиме до неділі, 11 жовтня, у Messe Frankfurt, і очікується, що його відвідають понад 230 000 людей. Вперше ярмарок відбувся 1949 року.
За словами організаторів, програма цього року зосереджена на кількох темах: міжнародні кризи та конфлікти, застосування і регулювання штучного інтелекту (ШІ), торгівля авторськими правами, дитяча та young adult література, а також аудіокниги. Проводяться семінари, форуми, виступи, автограф-сесії та читання, щоб видавці, автори та медіа могли обмінюватися ідеями, а читачі — зустрічатися з письменниками особисто.
Особливу увагу в повідомленні приділено спільному павільйону з Китаєм площею 336 квадратних метрів, де представлено понад 3000 назв і понад 4600 відібраних книжок. Павільйон поєднує книжкову виставку, переговори щодо авторських прав, культурний обмін і інтерактивні формати. Китайські видавничі та культурні установи проведуть під час ярмарку 55 заходів: від тематичних семінарів і розмов з авторами до підписання угод про співпрацю у сфері авторських прав та презентацій нових книжок.
Як читач, який стежить за світом літератури, я цікавлюся двома речами. По-перше, як на ярмарку, основний бізнес якого — купівля-продаж авторських прав, говоритимуть про ШІ видавці та автори. По-друге, увага до дитячої літератури й аудіокниг показує, що спосіб, яким люди насолоджуються історіями, безперервно змінюється. Сподіваюся, що й Індонезія стане активнішою у представленні своїх письменників на подібних заходах.
Джерело: ANTARA News
Повідомлення Observador сколихнуло французьку літературну спільноту, і воно заслуговує на увагу. У один із вересневих п'ятниць Академія Гонкур оголосила, що роман гаїтянсько-канадського письменника Тельсона Орельєна буде вилучено зі списку кандидатів на найважливішу літературну премію Франції. Академія пояснила це необхідністю захистити чесність премії й заявила, що виступає проти створення текстів за допомогою штучного інтелекту. Повернутися до теми вона пообіцяла лише 6 жовтня, коли оголосять фіналістів.
Книжка називається «C'était ça ou mourir», у березні її видало квебекське видавництво Éditions du Boréal, а в серпні — французьке Éditions Grasset. Підозри виникли 21 вересня, того ж дня, коли Орельєн отримав премію Fnac за найкращий роман. Анонімний акаунт на X під назвою «Balance ton Claude» стверджував, що текст майже повністю створено ШІ, а кілька фрагментів отримали «100% ШІ» в детекторі Pangram. Observador уточнює, що за цим акаунтом насправді стоїть колектив, до якого входить есеїст і колумніст Le Figaro Самюель Фітусі.
Grasset, що входить до групи Vivendi, назвало звинувачення фейковими новинами і заявило, що самі детектори ШІ помиляються. Автор категорично заперечує: він каже, що вказані повтори відображають гаїтянську та карибську літературну традицію і його власну поетику, що він завжди любив писати, і що разом із редакторами складає досьє, аби довести авторство. Він також розповів, що після переїзду до Франції зазнавав расистських нападів.
Премію Гонкур від 1903 року присуджують «Десятеро» — десять письменників, які щороку обирають найкращий роман французькою мовою. Грошова частина символічна, але вона може помітно збільшити продажі та кількість перекладів.
Не мені судити, хто правий, а самі інструменти виявлення викликають суперечки. Однак цей випадок показує, наскільки важливим для літературних премій стало питання «Хто це написав?»
Джерело: Observador
Шведська академія оголосила, що Нобелівську премію з літератури 2026 року присуджено канадській поетесі Ен Карсон, якій 76 років. За повідомленням VnExpress, премія становить 12 мільйонів крон (близько 1,2 мільйона доларів США). Вона стала 19-ю жінкою, яка отримала цю нагороду за 125 років, і другою канадською авторкою після Еліс Манро.
Академія назвала її творчість сміливою та винахідливою: це грайливий діалог з класичною традицією, що створює нові форми для сучасної літератури. Голова Нобелівського комітету Андерс Олссон сказав, що її робота знаходиться на перетині любові філолога до слова і прагнення поета знайти нове значення.
Народилася в Торонто у 1950 році, з часів школи вивчає давньогрецьку мову, має докторський ступінь з класичної літератури. Серед згаданих творів — «Ерос гірко-солодкий» (Eros the Bittersweet, 1986), віршований роман «Автобіографія червоного» (Autobiography of Red, 1998), який відтворює Геріона, чудовисько з грецької міфології, переклад фрагментів Сапфо «Якщо ні, зима» (If Not, Winter, 2002), «Нокс» (Nox, 2010), книга-пам’ять про брата, та «Float» (2016), що складається з 22 невеликих томів, які можна читати в будь-якому порядку.
Інша стаття VnExpress під назвою «Писати проти нудьги» описує її як авторку, яка ламає звичні літературні форми, поєднуючи класичне з сучасним, розум з емоцією, академічне з доступним. Вона спирається на Гомера, Сапфо, Евріпіда, Вірджинію Вулф і Марселя Пруста, але переказує старі історії, перевертаючи звичні прочитання.
Я читала її мало, тож найбільше мене цікавить «Float», книга, де читач сам обирає порядок читання. Якщо ви хочете почати знайомство з Карсон, це, здається, цікавий вхід.
Джерело: VnExpress
Гарна новина для всіх, кого цікавить історія книги: приватна колекція з 525 творів професора Ісмаїла Ерюнсала тепер доступна в цифровому вигляді. Про це, за повідомленням TRT Haber, оголосив міністр культури і туризму Мехмет Нурі Ерсой.
6 серпня Ерюнсал передав колекцію Бібліотеці рукописів Сулеймание. Ерсой називає його відомим фахівцем з історії османської книги та бібліотек і каже, що цей дар перетворив багатовікову наукову та літературну спадщину на скарб, яким може скористатися кожен. Ерюнсал, який роками збирав колекцію за власні кошти, вважає ці твори національною цінністю, довіреною суспільному благу, і пояснив, що передав їх, щоб вони краще зберігалися та були доступнішими для дослідників.
Вражає швидкість: приблизно за два місяці було завершено консервацію, реставрацію, оцифрування та каталогізацію, і колекція стала доступною для дослідників. Ознайомитися з нею можна на сайті www.yek.gov.tr.
У повідомленні наведено приклади з фонду. У літературі є дивани (збірка віршів), які поет Шейх Галіб переписав власноруч у віці 18–19 років; це один із 15 авторських списків колекції. Найдавніший датований список — «Дивану-і Емір Шахі» 1523 року. Є також раніше невідомий диван поета Джезері Касим-паші з часів Баязида II, а також рідкісні тексти Кешфі та Урфалі Мустафи Хаттî. У сфері економіки та дипломатії — «Нарх дефтері» (реєстр цін) на 288 сторінок, важливе джерело з історії османських цін, та посольська хроніка (сефаретнаме) Сейфуллах-аги. «Мірат-уль-ішк» називають важливим джерелом з історії меламіїзму XVI століття.
Такі новини радують: рідкісні рукописи, що роками лежали на полиці однієї людини, тепер з’являються на екрані кожного одним кліком.
Джерело: TRT Haber
Якщо ви мрієте видати книжку, прочитайте новину SVT з минулої п’ятниці. Шведська спілка письменників (Sveriges Författarförbund) знову попередила авторів не підписувати договори з Bookea Group, материнською компанією гібридного видавництва Lava förlag. Попередження надіслано членам спілки.
Причина в тому, що з цього літа Bookea перебуває у процедурі корпоративної реструктуризації (företagsrekonstruktion). За словами спілки, це підвищує фінансові ризики для авторів і перекладачів. Спілка також називає гібридну модель проблемним посередником між авторами та видавцями. У гібридній моделі автор співфінансує видання. Спілка вважає, що тоді автор бере на себе значну частину фінансового ризику, може бути прив’язаним до своїх прав і мати обмежений контроль над твором.
SVT наводить кілька цифр. Lava називає себе найбільшим книжковим видавництвом Північної Європи. У 2023 році воно видало 486 назв і отримало прибуток 12,3 мільйона крон. Наступного року зафіксовано збиток 9,2 мільйона крон. У заяві до окружного суду Стокгольма Bookea написала, що не може виплачувати зарплати та борги постачальникам. Восени 2024 року спілка вже попереджала про несправедливі договори та необґрунтовані умови конфіденційності, але після діалогу з Lava відкликала це попередження.
Анна Бергіус, яка 2025 року змінила засновника Петера Норманна, у серпні пішла з посади генерального директора. Виконувач обов’язків директора Ан-Шарлотта Боудін каже SVT, що компанія має покращити роботу в деяких сферах і що ця робота триває. Вона захищає гібридну модель, стверджуючи, що та виконує важливу функцію в галузі, до якої складно потрапити.
Мені це видається корисним нагадуванням: перш ніж платити за публікацію, уважно прочитайте договір, порівняйте варіанти і, бажано, проконсультуйтеся зі спілкою письменників.
Джерело: SVT Nyheter
«Подорож Тайванем» у травні здобула Міжнародну премію Букера, але нещодавно з'явилися повідомлення про порушення прав на її англійський переклад. За повідомленням Центрального інформаційного агентства Тайваню, англійська перекладачка Цзінь Лін 6 жовтня опублікувала заяву, в якій говорить, що європейське видавництво порушило її права на англомовну версію і вона ініціювала судовий розгляд.
Агентство, що веде міжнародні права на книжку, Kwang Lei International Rights Agency, також оприлюднило заяву ввечері 7 жовтня. Kwang Lei пояснило, що представляє права видавництва Spring Hill Publishing і допомагає надавати іноземним видавцям дозвіл на переклад і видання книжки їхніми мовами. У червні цього року європейське видавництво надіслало обкладинку на погодження, і тоді Kwang Lei підтвердило, що воно використовує англійський переклад Цзінь Лін без її дозволу. Kwang Lei одразу попросило призупинити публікацію і чітко сказало, що без дозволу видавати не можна, але після кількох раундів листування видавництво вирішило все одно опублікувати книжку без дозволу.
Kwang Lei підкреслило, що ніколи не представляло англійський переклад Цзінь Лін і що первісна ліцензійна угода не включала прав на англомовне видання. Воно шкодує, що тоді не перевірило детальніше, чи отримало видавництво права на англійський переклад, і каже, що переглядатиме свої процеси, суворіше перевірятиме походження й дозволи на переклади та посилить процедури укладання договорів і ліцензій. Наразі воно вимагає від видавництва припинити публікацію, підтримує позицію Spring Hill Publishing щодо розірвання договору і передало справу юристам. Оскільки справа вже в судовому провадженні, агентство поки не може коментувати більше деталей, а в повідомленні видавництво не названо.
Це нагадує мені, що поки книжка здобуває премії і виходить у світ, кожна ланка ланцюга з перекладу, ліцензування та прав має ретельно перевірятися. Праця перекладачки також має бути чітко видимою, і я сподіваюся, що подальший розгляд цієї справи дасть усім учасникам розумне пояснення.
Джерело: Central News Agency
Цього року Бейрутська арабська міжнародна книжкова виставка відбувається вже 67-й раз, з 9 по 18 жовтня 2026 року. Я прочитав про це в Al Jazeera Net і хотів коротко розповісти тим, кому цікаві книжки та видавнича справа. Виставка вперше відбулася 1956 року.
Цього року беруть участь 163 видавництва, проводиться близько 100 семінарів (у назві заходу йдеться про понад 90), на яких виступає приблизно 250 доповідачів: вони говоритимуть про історію, географію, політику, економіку, літературу, поезію, театр, штучний інтелект і вищу освіту.
Мене вражає контекст. Виставка відбувається після руйнувань, які залишила ізраїльська війна на півдні Лівану, після економічної кризи, що триває з осені 2019 року, і на тлі наслідків війни США та Ізраїлю проти Ірану. Сальва Аль-Сеньюра Баасірі, голова Арабського культурного клубу, що організовує виставку, сказала, що проведення її за таких умов є викликом існуючому порядку речей, що культура незамінна в кризові часи і що регіону потрібна комунікація, а не боротьба.
Деякі семінари присвячені спадщині, яку втрачає південь Лівану, зокрема археологічним і історичним пам'яткам. Міністр культури Лівану Гассан Саламе заявив, що три з п'яти замків, які ЮНЕСКО внесла до списку спадщини під загрозою, опинилися під ізраїльською окупацією, а четвертий зазнав пошкоджень. На виставці також є розділи про виготовлення книжки: від історії друку, колорознесення та палітурки до дизайну шрифтів і обкладинок, а сім університетів показують обкладинки книжок, розроблені їхніми студентами.
У 2019, 2020 і 2021 роках виставку не проводили з різних причин, зокрема через протести, вибух у порту Бейрута та ремонтні роботи, а відновили в березні 2022 року. Для мене її продовження несе просте послання: навіть у найважчі часи книжка лишається місцем, де люди зустрічаються.
Джерело: Al Jazeera Net
Ілюстрована книжка «きれてる» («Порізано») Норітаке Судзукі обрана переможцем Великої премії 36-ї премії села ілюстрованих книжок Кенбуті. Я прочитав про це в статті Real Sound Book і так зрадів, що вирішив поділитися.
Особливість цієї премії в тому, що її визначають голоси читачів, які відвідують Будинок ілюстрованих книжок Кенбуті на Хоккайдо, а не експертна комісія. Стаття описує її як теплу премію, близьку до повсякденного життя. Цього року переможця обрали з 269 робіт.
«きれてる» (Poplar, жовтень 2025) — друга книжка серії «?і!». Апетитний рулет ніби розрізаний, але відбуваються несподівані речі, і стаття описує книжку як гумористичну, цікаву і дітям, і дорослим. Перша книжка серії, «たれてる» («Капає»), неодноразово перевидавалася, а загальний наклад серії перевищив 160 тисяч примірників.
Судзукі народився 1975 року в Хамамацу, префектура Шизуока. Він працював графічним дизайнером, а потім став автором ілюстрованих книжок. Він отримав премію читачів 17-ї Японської премії ілюстрованих книжок за «ぼくのトイレ» («Мій туалет»), 62-гу премію Сьоґакукан за дитячу видавничу культуру за «しごとば 東京スカイツリー» («Робоче місце: Токійська Скайтрі»), перше місце на преміях книгарень ілюстрованих книжок MOE 2022 за «大ピンチずかん» («Велика халепа: ілюстрований словник») і перше місце на преміях MOE 2024 за «大ピンチずかん2».
Мені найбільше подобається, що цю премію визначили голоси читачів. Відзначено книжку, яку люди всіх віків, від маленьких дітей до дорослих, беруть до рук і просто знаходять веселою. Якщо ця книжка вас зацікавила, пошукайте її в книгарні чи бібліотеці.
Джерело: Real Sound Book
До Тижня заборонених книжок Американська бібліотечна асоціація (ALA) оприлюднила список із 150 найчастіше оскаржуваних книжок, задокументованих у період з 1990 по 2025 рік. Бріттані Аллен з Literary Hub розібрала його за категоріями. Її розбір був для мене цікавішим за цифри в заголовку.
Спершу контекст: Управління інтелектуальної свободи ALA минулого року зафіксувало 4235 оскаржених назв, що є другим за величиною показником в історії. Із 150 книжок списку 20 — це класика для дорослих, зокрема «Убити пересмішника» Гарпер Лі та «Я знаю, чому співає птах у клітці» Майї Анджелу, а ще твори Селінджера, Твена, Райта, Моррисон і Гакслі. Аллен також здивувалася, що в списку є й новіші книжки, наприклад «Домашній шлях» Яа Джаси та «Вода для слонів» Сари Груен.
Найбільша група — young adult, 81 назва. Аллен зазначає, що книжки про стать і сексуальний зміст оскаржували частіше, ніж книжки про збройне насильство, расове насильство, психічні хвороби, наркотики чи досвід іммігрантів. У Еллен Гопкінс у списку 14 книжок, у Лорен Майракл — шість. Є також 11 дитячих і книжок для середнього віку, переважно про гендерну ідентичність або квір-родини, як-от «Хуліан — русалка» та «І Танго — це троє». Крім того, вісім графічних романів, вісім мемуарів і десять книжок у жанрі романтасі, дев'ять із яких належать Сарі Дж. Маас.
Трапляються й дивні речі: п'ять посібників про пубертат, один антирасистський довідник і важко класифікована група, до якої входять дві збірки Рупі Каур і антологія історій про привидів; Аллен припускає, що це може бути залишок «сатанинської паніки».
Висновок Аллен: у тих, хто забороняє книжки, мало логіки у виборі, і вона закликає читачів узяти до рук ці книжки, список яких є на ala150.org. Мені здається, практичний спосіб відзначити цей тиждень — прочитати хоча б одну з них.
Джерело: Literary Hub
Я кілька років стежив за чутками про права й переклад, і ось: видавництво «Азбука» випускає «Against the Day» Томаса Пінчона в перекладі Максима Нємцова. Це найдовший роман автора: 1232 сторінки, уперше вийшов англійською 2006 року.
На «Горькому» Станіслав Распеченко докладно розбирає, чого чекати. Дія охоплює приблизно 1893-й – 1920-ті роки: від Всесвітньої виставки в Чикаго до Першої світової. Близько двохсот персонажів, родинні лінії шахтарів і винахідників, окультний детектив, а окремо «Chums of Chance» на дирижаблі «Inconvenience», які надають книжці майже пригодницького духу.
Мені особливо подобається, як у тексті сходяться друга промислова революція, анархізм, «війна струмів» Тесли й Едісона, експеримент Майкельсона – Морлі і навіть Тунгуський феномен. Водночас, порівняно з «Веселкою тяжіння», читати ніби легше, і саме в цьому, пише рецензент, пастка: фінали не складаються в акуратний пазл.
Якщо ви скучили за «тим самим» амбітним Пінчоном, а не лише за екранізаціями на кшталт «Битви за битвою», осінь 2026-го — слушний момент узяти грубий том і не поспішати.
Джерело: Горький
