Паразитичні царици мурах, які змушують колонію вбити власну матір
Коли починаєш займатися мірмекокультурою, перше, що вивчаєш, — це те, наскільки важлива цариця: без неї колонія не має майбутнього. Тому мене так вразило японське дослідження про те, як паразитична цариця змушує робітниць убити власну матір.
Роботу Інституту біологічних наук Університету Кюсю вперше документує, як два паразитичні види, Lasius orientalis і Lasius umbratus, захоплюють контроль над чужою колонією. Дослідження Такасуки та співавторів опубліковано в Current Biology у 2025 році.
Процес має кілька етапів. Спочатку паразитична цариця проникає в колонію спорідненого виду, наприклад Lasius flavus або Lasius japonicus, і маскується серед робітниць. Потім вона наближається до місцевої цариці й обприскує її рідиною з черевця, імовірно мурашиною кислотою, хоча хімічно це ще не підтверджено. Рідина не вбиває її одразу, але змінює її запах.
І ось ключ: у таких суспільствах запах визначає кожного члена. Робітниці перестають упізнавати свою цариці, сприймають її як загарбницю і вбивають. Потім вони без опору приймають паразитку і виховують її потомство, наче власне.
Історія почалася з аматора-натураліста Таку Шимади, який зняв проникнення і матковбивство у Lasius orientalis. Ентомолог Кейдзо Такасука побачив у цьому відео можливість і разом із ним розробив контрольований експеримент, що підтвердив явище. За статтею, ця тактика незалежно виникла щонайменше у двох видах, тож така маніпуляція хімічними сигналами, можливо, поширеніша, ніж ми думали.
Джерело: Muy Interesante
Роботу Інституту біологічних наук Університету Кюсю вперше документує, як два паразитичні види, Lasius orientalis і Lasius umbratus, захоплюють контроль над чужою колонією. Дослідження Такасуки та співавторів опубліковано в Current Biology у 2025 році.
Процес має кілька етапів. Спочатку паразитична цариця проникає в колонію спорідненого виду, наприклад Lasius flavus або Lasius japonicus, і маскується серед робітниць. Потім вона наближається до місцевої цариці й обприскує її рідиною з черевця, імовірно мурашиною кислотою, хоча хімічно це ще не підтверджено. Рідина не вбиває її одразу, але змінює її запах.
І ось ключ: у таких суспільствах запах визначає кожного члена. Робітниці перестають упізнавати свою цариці, сприймають її як загарбницю і вбивають. Потім вони без опору приймають паразитку і виховують її потомство, наче власне.
Історія почалася з аматора-натураліста Таку Шимади, який зняв проникнення і матковбивство у Lasius orientalis. Ентомолог Кейдзо Такасука побачив у цьому відео можливість і разом із ним розробив контрольований експеримент, що підтвердив явище. За статтею, ця тактика незалежно виникла щонайменше у двох видах, тож така маніпуляція хімічними сигналами, можливо, поширеніша, ніж ми думали.
Джерело: Muy Interesante
Коментарі 0
Залиште перший коментар будь-якою мовою.
Увійдіть, щоб коментувати