Kupując grę we wczesnym dostępie, zawsze trochę ryzykujemy. Pojawiły się właśnie ciekawe dane o tym, jak to naprawdę wygląda na Steamie.
Bloger Gamer of Passion policzył, że we wczesnym dostępie wciąż jest 12 320 gier, a 6898 z nich ma na karcie steamowe ostrzeżenie o braku aktualizacji od ponad 12 miesięcy. To prawie 7 tysięcy projektów, które wyglądają na zamrożone albo porzucone.
Druga strona medalu jest bardziej optymistyczna. Spośród ponad 10 tysięcy gier, które trafiły do Early Access w latach 2013–2023 i mają co najmniej 10 recenzji, 61% opuściło wczesny dostęp, i to w większości w ciągu trzech lat. Gracze zwracają jednak uwagę, że „wersja 1.0” bywa czasem po prostu ostatnią łatką przed porzuceniem projektu. Do tego jedna trzecia tych gier przestała być aktualizowana albo zniknęła ze sprzedaży wcześniej.
Kilka liczb, które mnie zaskoczyły: tylko 21 gier siedzących w EA od co najmniej 10 lat wciąż jest rozwijanych (m.in. Project Zomboid i BeamNG.drive). Gra, która nie wyszła z EA po trzech latach, dochodzi do pełnej premiery w ciągu kolejnych pięciu lat mniej więcej w jednym przypadku na pięć.
Ważne zastrzeżenie: analiza opiera się wyłącznie na tym, co pokazuje Steam. Niektórzy twórcy aktualizują grę gdzie indziej. Przykładem jest polskie RPG Dungeons of the Amber Griffin, które na Steamie przez ponad rok nie dostało aktualizacji, a na Discordzie projektu ekipa publikowała mniejsze łatki i nowe screeny.
Autor analizy nazywa wczesny dostęp „błogosławieństwem i przekleństwem branży” i radzi przed zakupem zrobić rozeznanie. Zgadzam się w stu procentach: przed kupnem gry w EA warto sprawdzić datę ostatniej aktualizacji i to, czy twórcy w ogóle się odzywają.
Я граю в інді-ігри вже багато років, але 2025 рік справді відчувався по-іншому. Переглядаючи церемонію The Game Awards цього року, більше половини номінантів у категорії "Гра року" були інді-проектами, а переможець — Clair Obscur: Expedition 33 — отримав головний приз, а також ще вісім нагород. Це майже повний успіх на найважливішій події року, і це досягнення гри, створеної невеликою командою, без величезного бюджету.
Статистика це підтверджує. Минулого року інді-ігри принесли приблизно 25 відсотків від загального доходу Steam, що становить близько 4,5 мільярдів доларів із загальної суми в 17,7 мільярдів доларів. Це вражаюча цифра, особливо якщо врахувати, скільки великих і дорогих ігор вийшло в той же період. Половина найкраще продаваних ігор на платформі були інді-проектами.
Один момент, який мене особливо вразив, – це вихід Hollow Knight: Silksong. Гра зібрала майже 600 000 одночасних гравців на Steam, і такий великий потік покупців фактично призвів до збоїв у роботі онлайн-магазинів – попереднє замовлення було недоступне, тому всі спробували придбати гру одночасно. Так само великі цифри продажів були у Expedition 33, Dispatch, Megabonk та Schedule I.
Найбільше, що мені подобається, це те, що ці невеликі команди досягли успіху, роблячи ставку на креативність і спільноту, а не на великий бюджет. Це та енергія, яка робить це хобі таким цікавим. Сподіваюся, що 2026 рік збереже цей позитивний тренд.
Гра про розбирання зламаних телефонів і старих консолей одразу викликала в мене цікавість. Gamereactor Німеччина протестував ReStory, симулятор від Mandragora, який видає Tiny Build. Гра вийшла на ПК 6 серпня 2026 року.
Ви керуєте невеликою майстернею з ремонту електроніки в Токіо середини 2000-х. Ви скуповуєте несправні пристрої, розбираєте їх, очищаєте деталі, замінюєте пошкоджені частини й перепродаєте все далі. Гра спирається на ностальгію за рубежем тисячоліть: тут є розкладні телефони, портативні плеєри, фотоапарати та старі консолі.
За словами тестувальниці Емілі-Майзі Мілберн, найсильніше в грі — ремонт. Кожне замовлення вимагає акуратного розбирання по деталях. Запчастини ви замовляєте через онлайн-хаб і приймаєте запити клієнтів. З ліцензіями та покращеннями ви розвиваєте крамницю й репутацію, і цей цикл описаний як доволі затягувальний. Хвалять яскраву, затишну картинку.
Решта слабша. Саундтрек звучить непримітно й місцями повторюється, тож тестувальниця радить вмикати власну музику. Розгалужений сюжет обіцяє наслідки ваших рішень, але лишається поверхневим. Діалоги з клієнтами зазвичай дають по одному-два рядки на варіант, а деякі персонажі та ситуації виглядають простими або непослідовними за тоном.
Оцінка — 6 з 10, а середній бал по мережі з 21 огляду Gamereactor також 6,0. Висновок тестувальниці мені близький: це гарна добірка ідей, які не завжди розкриті так далеко, як могли б. Для мене це гра для спокійних вечорів, де ви насолоджуєтеся атмосферою і ремеслом та щедро пробачаєте сюжету його слабкості.
Я натрапив на статтю в Al Jazeera Net, яку написав Ахмед Хасан Ісмаїл і опублікували в березні 2026 року під назвою «5 інді-ігор, які варто спробувати у 2026 році». У ній є цікаві ідеї, тож мені захотілося поділитися нею з вами. Оскільки текст написано в першому кварталі року, деякі з цих ігор на момент публікації ще не вийшли.
Перша — At Fate End, двовимірна бокова гра про стосунки між братами та сестрами і труднощі, які з ними пов’язані. Вона працює на ПК, PlayStation 5 та Xbox. Це належить до жанру метроїдванія, але вона не дотримується його суворих правил, бо історія визначає досвід. Polygon описав її як фантастичну версію серіалу «Спадкоємці», і цей опис змусив мене захотіти дізнатися більше.
Друга — Mina the Hollower від Yacht Club Games, студії, яка створила Shovel Knight. Вона черпає натхнення зі стилю класичних ігор для Game Boy і зосереджена на дослідженні та пошуку таємниць. The Verge вважає її бойову систему унікальною. Третя, Shutter Story, — це хорор, у якому гравець через комп’ютерний застосунок шукає привидів на фотографіях сім’ї свого друга. Її профінансували через Kickstarter, вона працює на Windows.
Четверта, Dead as Disco, — швидка й плавна бойова гра проти величезної кількості ворогів. Polygon порівняв її з сумішшю Batman: Arkham і Hi-Fi Rush, а також зазначив, що гравець може вибрати музику, яка грає на фоні. Нарешті, Super Meat Boy 3D — це тривимірна версія гри 2010 року, створена на Unreal Engine 5, яка обіцяє потужнішу графіку, ніж у попередниці.
Мені подобається в цьому списку те, що він охоплює різні смаки: від сімейних історій до жахів і ритмічних ігор. Якщо ви вже спробували щось із цього після виходу, напишіть у коментарях свої враження.
Rusty Lake уже давно належить до моїх улюблених назв, коли мова про маленькі й дивні головоломки, тож мені було приємно, що Gamereactor Швеція написав про Servant of the Lake. Це нова гра для ПК від самої Rusty Lake, яка її і розробляє, і видає. Вона вийшла 13 серпня 2026 року. Жанр — головоломки з доброю дозою жаху.
Сюжетна завʼязка проста й тривожна. Ви стаєте слугою в домі родини Вандербум у XIX столітті, і завдання спочатку буденні: прибирати, подавати, вішати картини. Та чим далі ви просуваєтеся, тим кривавішими й сюрреалістичнішими стають ці обовʼязки. Дія відбувається за кілька десятиліть до Rusty Lake: Roots, коли брати Олдос і Вільям ще лише експериментують з алхімією, тож гра працює як приквел для тих, хто вже знає серію.
Рецензент Йоель Петтерссон вважає, що головоломки мають комфортний рівень складності. Підказок вистачає, щоб розвʼязати їх самостійно, але інколи потрібна та особлива логіка Rusty Lake, через яку доводиться зупинитися й подумати. Атмосферу, намальовані від руки локації, музику й сухий гумор названо сильними сторонами, а історію описано як чіткішу й цілісніш, ніж у багатьох старих частинах, хоч вона й досі загадкова.
Недоліки — короткий час проходження, близько п’яти годин за словами рецензента, і те, що гра не дуже оновлює формулу. Висновок: вона не революціонізує серію, але це дуже добра гра Rusty Lake, яка підійде як давнім шанувальникам, так і тим, хто знайомиться із серією вперше.
Особисто мене якраз і приваблюють такі короткі, виразні інді-ігри. Сорок годин не потрібні: досить вечора, темної кімнати й трохи цікавості до того, що насправді відбувається на тій кухні.
Серед ігор серпня мене зацікавила Duskfade, про яку написала Gamereactor Italia. Розробляє її Weird Beluga Studio, видає Fireshine Games, а вийшла вона 13 серпня 2026 року на PC, PS5 та Xbox Series X. Це екшн-платформер, і в рецензії його називають харизматичною та вражаючою пригодою, натхненною найкращими представниками жанру.
Герой Зіріан вирушає разом із Зозулею, механічною зозулею, щоб врятувати сестру з годинникової вежі, яка накрила тінню Тік-Таун. Сюжет передбачуваний і лінійний, але стосунки між двома супутниками працюють добре. Рецензент також відзначає сильну схожість зовнішності й анімації з Соррою з Kingdom Hearts, а бій нагадує спрощену версію бою з цієї серії.
Слабке місце саме в боях: у просунутих локаціях вони стають хаотичними через забагато ворогів одночасно, а крамниця покращень допомагає лише частково. Натомість сильні боси: по двоє в кожній із чотирьох локацій, і фінального боса названо найкращим моментом гри.
Рухи Зіріана відчуваються плаваючими й потребують звикання, але складність зростає поступово. Є гачки, ділянки на рейках, точні стрибки та перемикачі, а гру порівнювали з Sonic Lost World. У кожному світі заховано таємні зони з предметами для збору. Рецензент пройшов 63% після приблизно десяти годин кампанії. Фентезійний стиль яскравий, хоча блум у деяких лавових сценах першої локації надто сильний.
Оцінка — 7/10, що збігається із середнім показником мережі 7,0. Висновок такий: гра влучає частіше, ніж промахується, і її рекомендують тим, хто шукає новий 3D-платформер. Мені подобається, що рецензія визнає недоліки і при цьому не втрачає запалу.
Серед незалежних релізів цього літа мене особливо зацікавила Theropods після того, як я прочитав огляд Gamereactor Франція. Це пригодницька гра point-and-click у піксельній графіці про дружбу і динозаврів, доступна на ПК у Steam з 20 серпня 2026 року, видавець — Dionous Games.
Найбільше мене вразила історія її створення. Гру зробила Lost Token, команда з трьох людей, які працювали над нею понад десять років. Її творці, Костас Скіфтас і Сара Дафілд-Гардінг, прийшли з анімації, а не з ігрового дизайну, і це видно в дбайливо намальованій від руки анімації.
Дія відбувається в доісторичні часи, коли люди й динозаври живуть поруч. Після падіння метеорита село рудоволосої мисливиці атакує криваве плем’я. Водночас у цей світ розбивається астронавт, який шукає спосіб повернутися додому. Двоє героїв об’єднуються, щоб врятувати жителів села, і все це розказано без жодного діалогу чи тексту.
У геймплеї треба збирати предмети, щоб використовувати їх окремо або комбінувати. В інвентарі рідко буває більше трьох-чотирьох речей, а більшість головоломок вміщається на одному екрані. Клавіша H показує всі точки взаємодії, і тут немає ні виживання, ні стану поразки. Рецензент каже, що застрягав майже ніколи.
Серед сильних сторін названо піксельну графіку, музику, історію та творчість у розв’язках. Слабкі сторони: гра коротка, дві-три години, досить легка, а ігровий процес, можливо навмисно, відходить на другий план. Gamereactor Франція ставить 8/10. Мені особисто подобається ідея маленької спокійної пригоди, яка не поспішає й розповідає про дружбу без жодного слова.
Обожнюю ігри, які важко описати, і Unshine Arcade — інді за $10 від mardt — саме така. Ви застрягли в покинутій залі ігрових автоматів і граєте в щось на кшталт моторошної версії Pac-Man, яка перетворюється на ізометричний шутер, — і все це заради квитків, що, можливо, звільнять якийсь розумний комп'ютер.
Кожен раунд складається з двох етапів. Граючи за маленького прибульця в кораблі, схожому на НЛО, ви проходите кімнати-лабіринти, ухиляючись від ворогів і збираючи гача-кульки, бонуси та монети. Дістаньтеся до зброї в кінці — і гра перетворюється на шутер, де ви полюєте на ворогів, від яких щойно тікали, отримуючи квитки за кожного. Пройшовши раунд, ви відкриваєте гача-кульки й обираєте нову здібність, а потім вирішуєте, куди йти далі, на мапі в стилі Slay the Spire: ще один раунд, більше гача-кульок, крамниця або покращення.
Поразки не такі прикрі, бо всі квитки залишаються у вас, а витратити їх можна на дивовижно багато речей: на той вибагливий ШІ, автомат із кігтем, автомат із батарейками, що живить інші машини, клон Pong, слот-машину. Справжня метагра — це пошук кодів, які відкривають нові кімнати, дисків, що змінюють основну гру, і навіть чит-кодів. Що більше досліджуєш, то дивнішою стає історія.
Візуально вона близька до CloverPit — той самий темний, хрусткий піксельний стиль, хоча Kotaku зазначає, що Unshine розроблялася задовго до виходу CloverPit. Порада, яка мені сподобалася: не намагайтеся пройти її за один день. Залиште її запущеною і грайте кілька раундів час від часу.
Гра вже вийшла в Steam, а ще є демоверсія, що охоплює чималу частину гри, тож я неодмінно її спробую.
Forever Ago — довго відкладений дебют студії Third Shift, виданий Annapurna Interactive, — виходить сьогодні (8 жовтня) на Switch 2, PS5, PC та Xbox Series X. Гру вперше анонсували ще 2020 року, тож чекати довелося довго, і я з цікавістю прочитав огляд Polygon.
Ви граєте за Альфреда, сивого буркотуна, який їде в порожньому будинку на колесах у подорож, сповнену скорботи. Гра починається з того, що двоє юних закоханих, Альфред і Одрі, фотографують одне одного в поході, а потім перестрибує на десятиліття вперед. Тепер Альфред знову відвідує місця їхніх давніх побачень, щоб відтворити ті спогади, а флешбеки між зупинками поступово розкривають довге життя, сповнене зірваних планів.
На практиці це означає блукати кількома охайно зробленими локаціями, за бажанням фотографувати для щоденника й час від часу відновлювати спогади, збираючи розкидані пелюстки квітів. Трохи головоломок є, але здебільшого гра дотримується кінематографічного стилю Mixtape і вкладається в щільні три години. Автор огляду шкодує, що камеру чи будинок на колесах не використали винахідливіше.
Найслабші моменти — у дусі «а от за наших часів», як-от суперечка з касиркою-веганкою, що каже «хештег ван-лайф», або сварка в закусочній, яка перетворилася на стерильну франшизу, де для його улюбленого столика тепер потрібне членство. Найсильніші моменти — про випадок: гроза, що псує одну важливу мить і створює кращу, безпритульний пес, який стає супутником, поломка, що приводить Альфреда саме туди, куди йому треба.
Вердикт: надто сентиментально й передбачувано, але досить щиро, щоб усе ж влучити туди, де це важливо. Для того, хто має слабкість до таких ігор, це звучить як чесний обмін.
Я не стежив за Well Dweller і, судячи з того, що читаю, був не один такий. У цій метроїдванії ми керуємо Ґліммером — маленькою чорною пташкою, яка живе з родиною на дні криниці. Коли жорстока королева наказує переловити всіх птахів, щоб пошити собі сукню з їхнього пір'я, Ґліммер хапає гігантський сірник як зброю і вирушає рятувати рідних крізь королівство на межі занепаду. Уже самою цією зав'язкою гра мене підкорила.
Огляд, який я прочитав (гру проходили на PS5 Pro), передусім хвалить плавність керування та темп, з яким з'являються здібності: встромляти сірник у стіну, ковзати, дертися або стрибати між стінами. Крім того, безкоштовне швидке переміщення з таборів робить повернення пройденим шляхом захопливим, а не виснажливим.
Боси, схоже, — найкраще в грі; окремо відзначають бій, у якому на другій фазі керування інвертується, і зроблено це дуже майстерно. Художній стиль, натхненний ілюстрованими казками, та саундтрек доповнюють картину.
Серед мінусів називають малу різноманітність базового бою та дуже доступну складність. Попри це, гра отримує 91/100 і вважається однією з головних несподіванок року. А найбільше мене вражає те, що це робота однієї людини — Кайла Томпсона (Kyle Thompson).
Джонатан Блоу, автор Braid і The Witness, десять років працював над новою головоломкою Order of the Sinking Star, і нарешті зняли ембарго на рецензії. Я давно стежу за його іграми, тож одразу пішов дивитися оцінки. Гра виходить 9 жовтня в Steam, на NS2 і PS5.
На момент публікації на Metacritic середній бал PC-версії становив 86 за 7 рецензіями, версії для NS2 — 85 за 5 рецензіями, версії для PS5 — 83 за 7 рецензіями. Shacknews поставив найвищу оцінку й назвав гру майстерною роботою: головоломки спершу змушують почуватися дурним, а потім — надзвичайно розумним. Цей опис мені дуже близький.
Звісно, багато рецензентів пишуть і про високий поріг входу. GameSpot вважає, що головоломок забагато і часом вони дратують, але це прийнятна ціна за безліч цікавих ідей. PSX Brasil зазначає, що гра за ліцензією вплітає ще 4 ігри в жанрі «штовхай ящики» у вигляді 4 розділів. Масштаб безпрецедентний, але часом усе це здається громіздким і заплутаним. Nintenduo критикує продуктивність версії для NS2, яка залишає бажати кращого.
Як я розумію, ця гра для любителів головоломок, готових довго над ними сидіти. Навіть якщо пройти лише частину вмісту, на це може піти кілька десятків годин. Я вже готовий до того, що вона мене «мучитиме».
Трапилася гра, від одного погляду на яку в мене вирвалося: «Яка ж мила!» Це «A Tiny Wander» — пригодницька гра з дослідженням і головоломками, яку розробляє DOUKUTSU PENGUIN CLUB. Її особливість у тому, що загадкою є сам світ і сюжет. Вихід заплановано на другий квартал 2027 року, а на сторінці гри в Steam уже можна зіграти в демоверсію.
Події розгортаються в лісі велетенських дерев, який зі страхом називають «Лісом, звідки не повертаються»: там раз у раз зникають мандрівники. Гравець стає мандрівним кур'єром Буу, який необачно взявся доставити посилку в цей ліс, і, отаборившись на узліссі, пробирається все глибше в хащі.
Схоже, ключем до таємниць лісу стане допомога його мешканцям — наприклад, плаксивому звіролюду чи грибу-рибалці. Це гра, де на світ впливаєш через спостереження й розмови: освітлюєш ліхтарем темні вказівники, носиш матеріали, щоб збудувати міст, тощо. Найцікавіше те, що в міру того, як знання накопичуються у вигляді «спогадів», на перший погляд розрізнені події пов'язуються між собою, а за певного підходу можна вже на початку гри одразу дістатися фіналу.
Приваблює й неквапна атмосфера: небо, що повільно переходить у ніч, розмови з мешканцями біля вогнища. Як на мене, гра з таким настроєм ідеально пасує до осінніх вечорів.
