Adoro rovistare tra i capi vintage degli anni '80 e '90 e di recente ho trovato una guida che mi ha dato un sacco di spunti su come abbinarli senza sembrare in costume.
La combinazione che uso più spesso è il giubbotto oversize con i jeans a vita alta: spalle strutturate e linee decise, ma con una t-shirt semplice sotto per alleggerire. Per un look più sportivo, la tuta anni '90 con le sneaker bianche funziona sempre, soprattutto in colori accesi come il fucsia o il turchese.
Un altro abbinamento che non fallisce è la camicia di flanella a quadri con i pantaloni a zampa: grunge puro, perfetto per un'uscita informale. Per una versione più elegante, invece, uso un blazer colorato anni '80 con pantaloni slim e un paio di décolleté.
Il segreto è giocare con accessori vistosi — occhiali oversize, orecchini grandi, una borsa a tracolla — senza esagerare. La cosa bella del vintage è che ogni capo racconta una storia, e mescolare epoche diverse rende il look davvero tuo.
Fonte: Yup Vintage
Поиск винтажных вещей всегда напоминал охоту за сокровищами, и недавняя статья о поколении Z и секонд-хенде это прекрасно отразила. Мода, основанная на повторном использовании, перестала быть альтернативой и стала первым выбором для тех, кто ищет вещи с историей.
Цифры помогают понять масштаб: отчет компании BCG, заказанный компанией Vestiaire Collective, охватывающий 7800 человек в 70 странах и датированный 2025 годом, показывает, что рынок подержанных товаров растет в три раза быстрее, чем продажи новых товаров, с прогнозируемым объемом в 360 миллиардов долларов к 2030 году. В Соединенных Штатах 66% гардероба поколения Z уже состоит из подержанных вещей, причем сумки — самый популярный предмет.
Предрассудки о "старой одежде" остались в прошлом. Адвокат Вікторія Заттоні, выросшая среди секонд-хендов в городе Фуз-ду-Ігуасу, превратила советы, которые она давала своим подругам, в контент для социальных сетей. Фіорелла Маттейс, представительница платформы A Gringa, которая продает люксовые сумки, рассказывает, что многие молодые клиентки начинают знакомиться с люксом именно через подержанные вещи, что раньше было редкостью. А Ясмін Естеван, которая начала с джинсов mom за 5 реалов и уже 11 лет ведет секонд-хенд в районе Фундиньо в Сан-Паулу, делает ставку на авторский отбор: каждая вещь проходит через ее руки.
Больше всего меня зацепила часть статьи, посвященная "психологии": поиск редкой вещи среди множества товаров приносит невероятное удовольствие, и, в отличие от ленты новостей, которая постоянно создает и уничтожает тренды, секонд-хенд живет в своем собственном ритме. Марина Роале из Consumoteca говорит о стремлении к аутентичности и о "ценности разговора" — вещь становится отличным поводом для начала беседы, когда кто-то спрашивает, откуда она взялась. Кроме того, есть те, кто перерабатывает найденные вещи, и те, кто организует вечера обмена одеждой с друзьями.
Но стоит обратить внимание на предупреждение, которое есть в самой статье: не потому, что есть ящик с футболками по 10 реалов, нужно покупать все подряд. Поиск винтажных вещей — это здорово, а импульсивные покупки — не всегда хорошо.
Источник: Glamour Brasil.
Чому взуття Converse, випущене до 1970-х, досі трапляється в секондах у придатному для носіння стані? minobe у note докладно розібрав причини з погляду матеріалів і технології виробництва.
Відправна точка — хімія підошви. Спортивне взуття з 1980-х використовувало поліуретанові проміжні підошви, але така структура гідролізується під впливом вологи з повітря і через кілька років або десятиліть розсипається. У вологій Японії, за його словами, багато нових, незношених пар уже дійшли до кінця свого терміну. Натомість All Star та подібні моделі до 1970-х виготовляли методом вулканізації: до гуми додавали сірку і затверджували її нагріванням, а верх робили з бавовняного канвасу. У них немає зв'язків, схильних до гідролізу. Стаття пояснює, що саме ця хімічна стабільність — головна причина, чому пари старші за півстоліття досі можна носити.
На початку 1970-х, коли баскетбол став швидшим, бічні частини з канвасу легко рвались, і Converse перейшов на шкіру. З'явилися моделі All Star Leather (з 1969), One Star (1974–75) і Pro Leather (з 1976). Однак шкіра нерівномірно усаджувалася від жару вулканізації, а поверхня склеювання з підошвою легко відшаровувалася, тому, на думку автора, ранні шкіряні моделі служили недовго.
З 1971 по 1979 рік бренд належав компанії Eltra. Флагманська All Star і бюджетна Coach створили цінову ієрархію. На тлі зростання зарплат у США, як пише автор, бюджетну лінію перенесли на закордонні фабрики, зокрема до Кореї. (У самій статті прямо зазначено, що ця частина не перевірена.)
Чому ж ці кеди зберігають цінність, попри відсутність амортизації і погану придатність для довгої ходьби твердим асфальтом? Автор називає фізичну міцність понад півстоліття, трудомістке виробництво і красу, яку дає час. Мій погляд на вживане взуття трохи змінився.
Джерело: note (minobe)
Бренд MALION VINTAGE, який переробляє деадсток-тканини та вінтажні речі, відзначає 10 років від початку роботи у 2016 році. На честь цієї дати 9 (п'ятниця) та 10 (субота) жовтня у Джінгумае, Токіо, у «TRUNK(HOTEL) CAT STREET» пройде дводенний поп-ап. Години роботи: 9 жовтня з 14:00 до 20:00, 10 жовтня з 12:00 до 18:00.
Бренд створили Ерійко Ісіда та Акі Сімідзу. Найпопулярніші речі — ажурні вироби, зокрема в техніці в'язання гачком, та деним. Для нової колекції вони взяли білі мережива з архіву бренду і поєднали вінтажне мереживо з вовною технікою голкового повсті. На поп-апі можна замовити новинки, а також придбати речі з архіву та аксесуари; ціни від 17 000 до 220 000 єн.
Концепція — «нове життя для речі, яку хтось колись цінував». У статті зазначено, що багато людей користуються платним сервісом ремонту, і мені близька ідея лагодити старе та носити довго. Флагманський магазин «ORT» відкрився минулого року; плани — розширити унісекс-лінію та залучати клієнтів з-за кордону, передусім з Азії.
Мені здається цікавим сам підхід до вінтажу: не продавати вживаний одяг як є, а використовувати старі матеріали для створення нового одягу.
Джерело: FASHIONSNAP
За даними Vogue Germany, джинси-укорочені 90-х повертаються восени 2026 року. Найбільше мене захоплює погляд назад, адже повертається винтажний крій, який багато хто знає зі старих фотографій.
Авторка згадує час, коли все крутилося навколо широких силуетів і джинси повністю ховали взуття. Настрій змінився. Поряд із прямими джинсами, які закріпилися як головний тренд деніму, на перший план вийшли й укорочені варіанти. Серед ікон стилю 90-х названі Керолін Бесетт-Кеннеді, Дженніфер Еністон і Джулія Робертс. Особливо часто CBK носила Levi's 517 із трохи розширеною штаниною та низом трохи вище щиколотки. У тексті сказано, що після ажіотажу навколо серіалу «Love Story» багато хто ніби виводить назовні свою внутрішню CBK.
Практична порада: вирішує довжина. Якщо низ надто короткий, здається, що ви з штанів виросли; якщо недостатньо короткий, ефект щиколотки втрачається. Авторка любить моделі Levi's і радить знати свої мірки перед покупкою. Серед брендів у підборці названі COS, Nudie Jeans і Levi's.
Для тих, хто любить пошукати в секонд-хендах і на блошиних ринках, це корисний орієнтир. Старі Levi's 517 або схожий крій 90-х зараз можуть стати саме те. Стаття вперше вийшла на Vogue.it, а Vogue.co.uk її передрукував.
Джерело: Vogue Germany
Vogue Germany зараз присвячує матеріал джинсам 70-х, і мене найбільше зацікавила історія моди, що стоїть за кроями. Широкі моделі домінували в це десятиліття, а восени 2026 року вони повертаються в різних ретро-силуетах: з принтом пейслі, деталями пестрявої техніки або надширокою штаниною.
Клеш — один із найкультовіших предметів одягу 70-х. Фарра Фоссет зробила його відомим як невимушену альтернативу джинсам бут-кат, і він досі добре поєднується з сорочками, трикотажем і черевиками на каблуці.
Техніка пестрявої вставки (пачворк) з'явилася переважно в 60-х на спідницях і джинсах і ще трималася в наступному десятилітті. Джейн Біркін сфотографували в такій моделі 1975 року, і це підкреслювало її невимушену елегантність.
Звісно, у 70-х були й прямі джинси, хоча домінували широкі крої. Класичний прямий крій однаково пасує до образу в стилі бохо з довгою блузкою і черевиками, і до сучасного образу зі шкіряною курткою. Щоб швидко отримати look 70-х, стаття радить бохо-принти, наприклад пейслі на прямих чи кльош-джинсах, і додати білу блузку, шкіряну куртку та черевики на платформі.
Нарешті, палацо. Вони нагадують про Studio 54, де Б'янка Джаггер і Шер регулярно з'являлися в джинсових штанах палацо. Висока талія та широка штанина роблять їх гламурними, і, за даними подіумів і вуличного стилю, цієї осені вони повертаються і носяться з високими підборами.
Визнаю, це трендовий матеріал із посиланнями на покупки. Проте згадки про справжні моделі 70-х корисні, коли шукаєш щось на блошиному ринку чи в секонді й хочеш краще розуміти, які крої могли бути справді з тієї епохи.
Джерело: Vogue Germany
У Vogue Italia я прочитав історію Gherardini, одного з найстаріших італійських брендів шкіряних виробів. Її розповідає Рікардо Бральчіні, генеральний директор Pelletteria Fiorentina Montecristo. Це корисний урок вінтажної моди, бо тут переплітаються дати, моделі та матеріали.
Все починається навесні 1885 року, коли Гарібальдо Герардіні відкриває першу майстерню в центрі Флоренції, де виготовляє дрібні шкіряні вироби. Через тридцять років він відкриває бутик на віа делла Вінья Нуова. Після Другої світової війни, за часів другого покоління, з'являються перші культові моделі: Dodici Dodici 1959 року з пружинним замком і подвійним відкриванням, Vittoria 1968 року із замком «Chiodo» і, у 1970-му, Plattina з струнким силуетом, яка досі залишається одним із найдовговічніших бестселерів.
60-ті та 70-ті були золотим часом. За словами Бральчіні, сумки були скрізь: їх носила Твіґґі, ікона бренду, а також Софі Лорен, Клаудія Кардінале, Марчелло Мастроянні та Альберто Сорді. У 1969 році в Sala Bianca палацу Піті показали першу колекцію жіночого шкіряного одягу, а кілька років потому асортимент розширився до тотального образу: одягу, окулярів і хустин.
У середині 70-х, за часів третього покоління, з'явилися монограма і перший Softy, тканина, створена, щоб подолати обмеження шкіри: вагу, пожовтіння та слабку зносостійкість. У 1990 році родина засновників продала бренд.
Відродження відбулося у 2024 році завдяки партнерству Itochu Corporation і Pelfim. Метод полягає в тому, щоб відштовхуватися від архівів: беруть історичну сумку, перевидають її, а з неї виводять сучасніші варіанти. Сьогодні є лише один власний магазин, у Токіо, але мрія — повернутися до Флоренції. Тим, хто шукає старі сумки, корисно знати назви моделей і роки їх появи, щоб їх упізнавати.
Джерело: Vogue Italia
Vogue France присвятив статтю туфлям на підборах 1990-х, які після довгої відсутності знову набирають популярності. Мені сподобалося, що кожна модель пов'язана з конкретним моментом в історії моди. Це також допомагає впізнавати справжні речі тієї епохи, коли шукаєш у вінтажних магазинах.
Перший приклад — двоколірні човники, які зробив популярними Chanel. У 1992 році дім увічнив їх у весняно-літньому показі, який відкрила Лінда Евангелиста у чорно-білому дуеті. Як пишуть автори, варіанти з трикутним носком особливо добре поєднуються з костюмом або з джинсами та твідовим жакетом. Вони знову з'явилися і на першому показі Chanel Маттьє Блазі.
Друге посилання — лофери на підборах. У статті згадуються червоні лофери Ancora від Gucci, які Гелена Крістенсен носила на осінньо-зимовому показі 1995–1996 років. У них квадратний носок, золота пряжка і товстий каблук. Miu Miu теж випускає білу версію в стилі preppy.
Далі йдуть мюлі, які передають дух десятиліття: відкриті або закриті спереду, мінімалістичні. Їх носили Кейт Мосс і Синді Кроуфорд. У тексті також згадуються геометричні лінії Miu Miu і мері джейн від Prada.
У статті сказано, що тепер не обов'язково шукати речі у вінтажних чи секонд-хенд магазинах, бо такі моделі є і в люксових домах, і в доступніших брендів. Я читаю це навпаки: це добрий список силуетів, які варто впізнавати, коли шукаєш оригінали 90-х. Повернення мінімалізму та впевненої елегантності також привід подивитися, що лежить у шафі без діла.
Джерело: Vogue France
Я натрапила на огляд за десятиліттями того, що повертається цього року, і він читається як корисна шпаргалка для тих, хто купує вінтаж. Коротко кажучи: люди більше не хочуть повного образу з голови до ніг. Досить однієї речі з минулої епохи, яка стане основою сучасного луку.
Сорокові дають конструкцію: підкреслена талія, рельєфні шви-принцеси, чітко окреслені, але не підбиті плечі та костюм зі спідницею з вовняних сумішей, бавовняного атласу чи тканин типу віскози. П'ятдесяті названо опорним десятиліттям 2026 року. Силуети fit-and-flare не виходять з обігу з часів New Look від Dior у 1947 році, а зараз актуальний яскравий принт — вишеньки, тропічні мотиви, коти — на розкльошеній спідниці з простим трикотажним топом.
Шістдесяті проявляються у стилі мод: сукні-трапеції, color blocking, контрастні комірці, великі декоративні ґудзики, довжина над коліном із непрозорими колготками. Сімдесяті тяжіють до богемного стилю: широкі штани, замша, блузи в стилі прерій і міді-сукні в гірчичному, оливковому, рудому та кремовому кольорах. За словами автора, настрій ближчий до Лорел-Каньйону, ніж до Studio 54, з невеликим середньовічно-романтичним відгалуженням у вигляді корсетів на шнурівці та рукавів-дзвонів.
На подіумах головна історія весни 2026 року — вісімдесяті: потужні плечі, оверсайз-жакети та кольори коштовного каміння. З Парижа згадують Chloé, Schiaparelli та Elie Saab. Дев'яності відповідають мінімалізмом, сукнями-комбінаціями та чистими нейтральними лініями. Мені сподобалася порада щодо стилю: поєднати шовкову майку в дусі дев'яностих із кардиганом крою п'ятдесятих.
Особисто мені найцікавіше те, як ми переходимо від образу-костюма до однієї помітної речі. Це й найпростіший спосіб увійти у вінтаж: потрібно знайти одну гарну річ, а не цілу епоху. Але варто пам'ятати, що стаття взята з блогу лондонського бренду реплік і ретро-одягу, тож текст природно веде до нього та схожих марок. Попри це, як карта силуетів за десятиліттями вона корисна.
Джерело: Collectif London Blog
На честь кампанії Oxfam Second Hand September, яка закликає тридцять днів не купувати новий одяг, The Guardian попросив читачів розповісти про улюблені знахідки з секонд-хенду та історії, пов'язані з ними. Мені було цікаво, наскільки різними виявилися відповіді: від капелюха за 2 фунти до дизайнерського костюма.
Ніша Деніел з Колкати у 2022 році купила на eBay плісировану спідницю з шовкового жаккарду Prada, рожево-червону, за 28 фунтів. Вона прийшла пом'ятою, як паперова серветка, і відновлення складок зайняло близько трьох годин і багато проглажувань. Деб Грант, ведуча BBC Radio 6, знайшла в Мельбурні в магазині Shag синю сукню 1960-х за 50 доларів і вдягла її на церемонію Brit Awards.
Алісія з Аделаїди заплатила 5 доларів у 1996 році за сукню 1970-х у благодійній крамниці в Оранжі, Новий Південний Вельс. Через кілька місяців вона взяла її з собою на весілля в сумці. Сукня досі в доброму стані, а рожеві крапки здалеку виглядають як оптична ілюзія. Мати Рейчел знайшла в благодійній крамниці Західної Австралії чокер за 5 доларів, віднесла його ювеліру на чищення і дізналася, що це срібло 925 проби італійського дизайнера OP Orlandini. Ювелір був настільки вражений, що не взяв грошей.
Джейн з Льюїса вагалася перед цінником у 50 фунтів на яскраво-помаранчевому костюмі, поки не з'ясувала, що він від Altuzarra і новим коштував би щонайменше 2000 фунтів. Є також в'язана шапка за 2 фунти з магазину British Heart Foundation, яку Грем Берріджа купив для свого сина, любителя фестивалів.
З цієї добірки я виніс, що полювання на вінтаж винагороджує терпіння і уважний погляд на бирки, тканину та стан речі. Історії також нагадують, що речі з минулих десятиліть можуть служити багато років.
Джерело: The Guardian
Я прочитала коротку статтю Tuniscope, опубліковану в червні 2026 року, яка ставить питання, знайоме кожному, хто любить старий одяг: чому мода вчорашнього дня знову виходить на перший план? Основна думка в тому, що мода насправді ніколи не зникає. Через роки вона повертається в новій або зміненій формі, і стаття називає це циклом моди.
Спочатку йдеться про ностальгію. Молодші покоління часто черпають натхнення в одязі дев'яностих і двохтисячних, дивлячись на фото, фільми та знаменитостей, які знову носили ці речі. Далі важливу роль відіграють соцмережі: коли інфлюенсери й зірки повертають класичні моделі, старий стиль може дуже швидко стати світовим трендом.
Свою роль мають і дизайнери. Багато хто відроджує старі речі, оновлюючи кольори, крій чи тканини під сучасний смак. Стаття додає й економічний аспект: покупці шукають одяг, який можна переносити й поєднувати різними способами, тож старі тренди стають практичним вибором, дешевшим за нові колекції.
Висновок такий: повернення моди є результатом спільної роботи культури, медіа, економіки та колективної пам'яті, а те, що сьогодні виглядає застарілим, завтра може стати останнім криком. Стаття загальна й не називає ні дизайнерів, ні цифр, але мені сподобався зв'язок ностальгії з економікою. Саме це ми бачимо на місцевих ринках секонд-хенду.
Джерело: Tuniscope
Vogue France згадує фільм «Party Girl» (1995), який зробив Паркер Поузі «королевою незалежного кіно» 1990-х і досі надихає понад тридцять років після виходу. Для любителів вінтажу це дуже приємне читання.
Фільм розповідає про Мері, любительку вечірок з андеграундної клубної сцени Нью-Йорка, яка після вечірки в себе вдома має працювати в публічній бібліотеці, щоб віддати заставу. І саме там вона розуміє, що вечірки й книжки аж ніяк не несумісні.
Що стосується стилю, стаття зосереджується на тому, як одягається Мері: вона з'являється в бібліотеці в міні-шубі з леопардовим принтом, червоних колготках і сонцезахисних окулярах, поєднуючи вінтаж із речами з секонд-хенду, і носить три футболки одну на одну. До 25-річчя фільму сама Паркер Поузі розповідала про молодих нью-йоркських жінок, які створюють себе через одяг, наприклад у моряцьких штанах 1970-х, на підборах і з класною сорочкою.
Vogue також зауважує, що фільм випереджав свій час і в естетиці: це був перший повнометражний фільм, показаний у прем'єрному онлайн-показі. Мері стала іконою для всіх, хто одягається до бібліотеки так, ніби збирається ввечері на вихід.
Особисто я виношу, що образ із фільму тримається не на дорогих речах, а на сміливості їх поєднувати. Це чудовий урок для тих, хто любить риться в секонд-хендах.
Джерело: Vogue France
