Чому Converse 1970-х досі існують: вулканізована гума і зміна матеріалів

Чому взуття Converse, випущене до 1970-х, досі трапляється в секондах у придатному для носіння стані? minobe у note докладно розібрав причини з погляду матеріалів і технології виробництва.

Відправна точка — хімія підошви. Спортивне взуття з 1980-х використовувало поліуретанові проміжні підошви, але така структура гідролізується під впливом вологи з повітря і через кілька років або десятиліть розсипається. У вологій Японії, за його словами, багато нових, незношених пар уже дійшли до кінця свого терміну. Натомість All Star та подібні моделі до 1970-х виготовляли методом вулканізації: до гуми додавали сірку і затверджували її нагріванням, а верх робили з бавовняного канвасу. У них немає зв'язків, схильних до гідролізу. Стаття пояснює, що саме ця хімічна стабільність — головна причина, чому пари старші за півстоліття досі можна носити.

На початку 1970-х, коли баскетбол став швидшим, бічні частини з канвасу легко рвались, і Converse перейшов на шкіру. З'явилися моделі All Star Leather (з 1969), One Star (1974–75) і Pro Leather (з 1976). Однак шкіра нерівномірно усаджувалася від жару вулканізації, а поверхня склеювання з підошвою легко відшаровувалася, тому, на думку автора, ранні шкіряні моделі служили недовго.

З 1971 по 1979 рік бренд належав компанії Eltra. Флагманська All Star і бюджетна Coach створили цінову ієрархію. На тлі зростання зарплат у США, як пише автор, бюджетну лінію перенесли на закордонні фабрики, зокрема до Кореї. (У самій статті прямо зазначено, що ця частина не перевірена.)

Чому ж ці кеди зберігають цінність, попри відсутність амортизації і погану придатність для довгої ходьби твердим асфальтом? Автор називає фізичну міцність понад півстоліття, трудомістке виробництво і красу, яку дає час. Мій погляд на вживане взуття трохи змінився.

Джерело: note (minobe)