Борошно з березової кори: давня голодна їжа і як її збирати, не пошкодивши дерево

Я завжди вважав, що деревну кору жують лише в розпачливих історіях про виживання. Цей посібник від Survival Sullivan змінив мою думку: внутрішні шари деяких дерев, особливо берези, вже покоління переробляють на борошно, і процес простіший, ніж я очікував.

Потрібна не тонка паперова зовнішня кора, яка так добре горить для розпалу, а камбій і тонкий м’який луб під нею. Зовнішній шар знімають, а потім струґом або скребком відокремлюють внутрішню кору від деревини, стежачи, щоб не врізатися в саму деревину. У статті зазначено, що скандинави та корінні жителі Північної Америки пекли з неї хліб, пироги та крекери.

Обробка — звичайна кухонна робота. Смужки ретельно сушать у духовці чи сушарці, подрібнюють у кухонному комбайні, а потім доводять до порошку качалкою в зип-пакеті або ступкою, якщо потрібен тонший помол. За словами автора, борошно надає випічці землистої щільної текстури і легкої солодкості.

Найбільше мені сподобалося попередження щодо збирання. Кора відростає не так швидко, як здається багатьом, а рана притягує хвороби й шкідників. Порада така: брати кору з дерев, які все одно спилять, уже повалених або вивернутих вітром, а з дерева, що росте, знімати лише кілька поздовжніх смужок, але ніколи кільце навколо стовбура, бо це його вб’є.

Для тих, хто любить бушкрафт і ідею користуватися тим, що дає ліс, це добре нагадування: вміння і етика мають йти разом. А експеримент залишу поваленій березі.

Джерело: Survival Sullivan