Занимаюсь столяркой несколько лет и недавно наткнулся на заметку, которая расставила всё по полкам. Главное, что я вынес: хорошее изделие держится на трёх опорах — правильной древесине с контролем влажности, осмысленных соединениях и спокойной точности на каждом шаге.
Про влажность для меня было откровением. Я раньше брал доски «как есть», а потом удивлялся, почему столешницу ведёт. Оказалось, нужен материал с влажностью 8–12%, заготовкам надо отлежаться на прокладках 5–10 дней, а в мастерской держать 45–55% влажности. Торец, годовые кольца и косослой расскажут о доске больше, чем красивые фото.
По соединениям всё встало на места: клей склеивает не пустоту, а точные сопряжения — шип-паз, «ласточкин хвост», вставной шип. Саморез лишь вспомогательный фиксатор. Отдельно запомнил: не перетягивать струбцины, иначе клей выдавится и шов через год «пошевелится».
Ну и точность — это базовая плоскость, один измерительный инструмент на весь узел и разметка ножом, а не карандашом. В отделке — шлифовка по лесенке 80→220 и масло, если хочется сохранить живое дерево. Скучные правила, зато работают годами.
Источник: TimberCraft
75-й фестиваль столярства в Окаві відбудеться в місті Окава префектури Фукуока протягом трьох днів, з 10 по 12 жовтня, з 9:00 до 17:00. Його організовує виконавчий комітет фестивалю, і щороку він проходить приблизно в цей самий час.
Серед майданчиків — Okawa Sangyo Kaikan, де виставляють і продають близько 10 000 предметів меблів, зроблених майстрами міста й околиць. Близько 130 виробників меблів та інших компаній експонують у Okawa Sangyo Kaikan столи, дивани, ліжка тощо за спеціальними цінами.
Мене особливо зацікавили майстер-класи. У центрі підтримки батьків «Mokkaland» та в інших місцях під керівництвом майстрів меблів і столярних виробів можна зробити підставку з кумико або стілець. Навчитися, як з’єднується дерево під руками майстра, цікаво навіть тим, хто не збирається купувати меблі.
Близько 1800 безкоштовних парковок є біля міської ради, на території парку Окава Тюо та в інших місцях, а між майданчиками й такими місцями, як станція Нісітецу Янаґава, курсують шатлі. Питання можна ставити секретаріату комітету за номером 0944-87-2101. Організатори запрошують відвідати захід: він цікавий і тим, хто купує меблі, і тим, хто ні.
Джерело: 福岡ふかぼりメディア ささっとー
Я прочитав матеріал про Енріке Мерінга, столяра з Есперанси в провінції Санта-Фе, який у поспіху працює над кріслом для папи Лева XIV. Воно використовуватиметься під час меси в базиліці Лухані під час візиту понтифіка до Аргентини 8 листопада.
Замовлення надійшло через знайомих з Лухані, і майже два тижні тому він почав роботу. Орієнтиром у нього було лише одне фото та кілька розмірів; фото було лише для прикладу, щоб зрозуміти, чи зможе він зробити щось подібне. «Я робив поступово, будуючи в міру того, як працював», — розповів він. Мені здається, це добре описує роботу справжнього майстра: вирішувати на місці те, чого не каже креслення.
Крісло заввишки 1,25 метра, зроблене з деревини гуатамбо та параісо у ручному північному стилі. Обтягнуть білим вельветом, а оздоблять золотими деталями. Каркас уже готовий; залишилося покриття лаком, оббивка та останні дрібниці, і Енріке впевнений, що встигне.
Зазвичай Енріке проєктує й виготовляє стільці, крісла та столи, тож це замовлення не було для нього надто складним. Найбільше його зворушує думка, що виріб, зроблений в Есперансі, залишиться в Аргентині на згадку про візит. Компанія, де він працює, до речі, має 74-річну історію.
Джерело: TN
Цього року минає сто років від дня народження П'єрлуїджі Гіанди, столяра, який народився 1926 року в Бовізіо Масчаго і помер 2015-го. Усі пам'ятають його як «Поета дерева». Il Giorno розповідає, як його рідне місто вшановує його пам'ять.
Мене вразила його думка про столярну справу: він працював із з'єднаннями замість цвяхів, адже, як казав він, дерево не можна «ранити». Він співпрацював із видатними дизайнерами, зокрема Ґае Ауленті, Чіні Боері, Джанфранко Фраттіні, Етторе Соттсасс і Віко Маджистреті, а також з кількома модними домами.
Програма входить до «Ville Aperte in Brianza». Увечері о 21:00 у громадському центрі на via Leonardo da Vinci, 6, відбудеться презентація ювілейної книги «Il Ghianda 100», яку підтримала APA Confartigianato Imprese Milano, Monza e Brianza. Наступного дня о 9:30 та о 11:00 заплановано екскурсії до Фонду П'єрлуїджі Гіанди, переданого доньками та збереженого в міській бібліотеці імені Альди Меріні; їх організовує Baule Verde APS. Удень о 16:00 відбудеться художня майстерня для дітей від 6 до 10 років під назвою «Щоб зробити дерево».
Для тих, хто любить ручну працю, це гарне нагадування: за добре зробленими меблями стоять повага до матеріалу та роки терпіння.
Джерело: Il Giorno
Я прочитав історію красноярського майстра з дерева Семена Ключанцева і захотів переказати її тут. Він народився на Таймирі, в селищі Носок, у 18 років переїхав до Красноярська і здобув фах інженера з художньої обробки матеріалів. Після армії довго не міг знайти роботу, потім допомагав шліфувати фігури для Універсіади, а через рік почав працювати на себе й винайняв куточок майстерні. Першим інвестором став батько: він дав 50 тисяч рублів на верстати.
Спочатку Семен робив ящики для розсади, посуд для ресторанів, потім меблі; з початком пандемії замовлення зникли. Близько семи років тому він зробив перший прототип дерев'яного птаха — за його словами, провів у майстерні чотири доби. Другий птах із рухомими крилами переміг у конкурсі майстрів, який проводив виробник інструментів, і призом став верстат. У 2020 році він створив арт-об'єкт у сквері Юдіна на Качі: 60 птахів, підвішених на деревах.
Зараз його бренд «Заструг» відходить від меблів до іграшок. Дев'ять місяців тому у Семена народилася донька, і для малечі з'явився птах «Весняночка», який підвішують над ліжечком. Бізнесом і клієнтами займається дружина Вікторія; за його словами, дохід зріс після весілля.
Мені близька думка майстра: дерево росло 90 років, тож і виріб з нього має служити не менше. Приємно, коли людина, яка робила дорогі столи і жила скромно, знаходить справу, де ремесло і родина йдуть поруч.
Джерело: V1.ru (NGS24.RU)
Читаючи про WorldSkills у Шанхаї, я звернув увагу на фінського майстра-столяра Олександра Геггмана з Остроботнії. Змагання, вже 48-і за ліком, проходили з 23 по 27 вересня і зібрали близько 1400 молодих людей з понад 70 країн у 64 професійних напрямах. Фінляндія надіслала 23 учасники і повернулася з одним золотом та вісьмома медалями «За видатні досягнення» (Medal of Excellence).
Геггман навчався в Optima в Якобстаді, а нині працює в DetailWorks у Нікарлебю. У дисципліні меблевого столярства оцінюють з'єднання, вміння читати креслення, вибір матеріалів, а також оздоблення, функціональність і стиль меблів. Раніше він здобув золото фінського чемпіонату, а в 2025 році посів п'яте місце на європейському чемпіонаті в Данії. Підготовка почалася понад два роки до змагань: самостійні тренування, командні тренування, збори та генеральна репетиція у Вільманстранді.
Завдання полягало у створенні традиційної китайської чайної шафи зі знімним сервірувальним підносом, прикрашеної конем, вирізаним лазером із тонкого шпону на честь Року Коня. Приблизно через годину після початку змагань вигаданий замовник висунув додаткову вимогу: скринька для зберігання підноса, тож плани довелося змінювати на ходу.
Он посів п'яте місце з 25, на п'ять балів поступившись бронзі, і отримав медаль «За видатні досягнення». Золото дісталося німцю Тобіасу Кельцу (731 бал), срібло — Ци Шен Чену з Тайбею (730), бронза — Йонасу Вентеру з Південного Тіролю (727). Французький експерт навіть запропонував йому роботу у Франції. На мою думку, те, що місця на подіумі розділяють лічені бали, багато говорить про рівень цього ремесла.
Наступні WorldSkills відбудуться у 2027 році в Дюссельдорфі.
Джерело: Tekijä-lehti
На сайті Merkur я натрапив на гарну роботу на звання підмайстра (Gesellenstück): 21-річний Фінн Гоппман з Мюнхена здав свій дубовий письмовий стіл. Уже кілька років роботи учнів-столярів на місяць виставляють у відділенні ощадного банку Brucker Sparkasse на Гауптштрассе, і Гоппман щойно приніс туди свою.
Його шлях до ремесла був непрямим: після реальної школи він рік відслужив у федеральному волонтерському корпусі в THW, навчався в профільній школі (FOS), рік працював в IT, а потім почав навчання на тесляра-покрівельника (Zimmerer). Врешті він перейшов до столярства (Schreiner), і каже, що досі не шкодує про це.
Навчався він у компанії Lindinger Holztechnik GmbH у Гермерінгу. Там він займався не лише будівництвом стендів для виставок, а й масивними дубовими меблями для ванних кімнат. Для роботи на звання підмайстра він теж обрав дуб: стіл мав бути позачасовим і водночас вимагати майстерності. Його не продаватимуть; він має нагадувати Гоппману про час навчання.
Його підприємство залишило його у себе. У школу майстрів він поки що не поспішає і спершу хоче набратися приблизно п’яти років практичного досвіду. До ремесла він збирається залишатися вірним, бо воно обіцяє надійну роботу. Мені подобається, що він залишає свою роботу на звання підмайстра собі: меблі створені не для ринку, а для власної пам’яті.
Джерело: Merkur
Нещодавно я прочитав матеріал про змагання з тонкого столярства на 48-му Чемпіонаті світу WorldSkills, і він мене зворушив. Оу Цзуань з Гуанчжоуського технікуму легкої промисловості здобув золото й допоміг китайській команді зробити «потрійну перемогу» в цій дисципліні.
Тонке столярство — це змагання наосліп: учасники отримують офіційні креслення лише за 45 хвилин до старту. Цього року вперше ввели повністю тривимірне модульне завдання: потрібно було збудувати сходи для дерев’яного будинку з використанням прямого шипа, ластівчиного хвоста та внутрішнього шипа. Першого дня в офіційному кресленні знайшли помилку в розмірах, тому таймери всіх учасників скинули, і вони почали заново. Оу спершу подумав, що сам неправильно накреслив, і засмутився, але, переконавшись, що помилка не його, знову заспокоївся.
Усі модулі він виконав за 4 дні та 22 години. Його робота — сходи з масиву з поручнем, без цвяхів і шурупів, які тримаються лише на з’єднаннях. За правилами оцінювання зазори в стиках мали не перевищувати 0,2 міліметра, щоб отримати максимальні бали, — приблизно товщина двох аркушів А4. Під час перевірки багато зовнішніх швів витримали межу 0,2 міліметра, а де-не-де навіть щуп не проходив.
До команди зі столярства він приєднався 2021 року, почав із пилки, рубанка та долота і близько року відпрацьовував основи. Сходи були його слабким місцем, адже вимагають добре просторового мислення та багатьох розрахунків кутів і тригонометрії. Його тренер Хуан Болінь — золотий призер тонкого столярства 47-го Чемпіонату світу — сказав, що завдання цього року тримали в повній таємниці і воно явно стало складнішим.
Мені найбільше подобається така деталь: якою б точною не була робота, вона будується з найпростіших дій — пиляння, стругання, долблення — крок за кроком. Оу сказав, що й надалі вивчатиме столярну справу і ділитиметься досвідом з молодшими.
Джерело: 广州日报新花城 (Guangzhou Daily, Xinhuacheng)
П'ята щорічна виставка деревообробки Handworks відбулася в суботу, 5 вересня, в Amana Colonies у штаті Айова, і, за повідомленням KCRG, спека не відлякала людей. Відвідувачі та продавці знаходили способи освіжитися.
Нейт Холомка, продавець виробів із дерева з Клівленда, штат Огайо, сказав, що до айовської спеки довелося звикати, тож питну воду він поставив на перше місце і взяв з собою те, що називає найбільшою пляшкою води у світі. Він додав, що без затінених наметів продавців уже пішов би шукати кондиціонер.
Соня Парсонс, яка живе в Айові, прийшла з родиною рано вранці, щоб уникнути найспекотнішої частини дня. У Fest Hall вони користувалися програмкою заходу як віялом, а вона сказала, що цінує для своїх дітей можливість на власні очі спробувати деревообробку.
Мені подобається в цій короткій історії її буденність: ярмарок ремесел, спекотна субота і люди, які все одно прийшли подивитися зблизька на інструменти та вироби з дерева. Це показує, що інтерес до ручної деревообробки справді є, навіть коли погода не на його боці.
Джерело: KCRG
Popular Woodworking розпочав серію про відновлення старого блокового рубанка Stanley No. 220, і перша частина — практичний матеріал про крок, який багато хто пропускає: вирівнювання підошви.
Автор, Йоав Ліберман, отримав рубанок у подарунок за кілька тижнів до написання. Дерев'яна передня ручка та литтєва з алюмінію кришка важеля вказують на 1960-ті або 1970-ті роки. Є регулювання глибини вперед і назад, але немає бокового важеля, а підошва була сильно увігнута після багатьох років використання без догляду. Він також пояснює контекст: No. 220 має кут ложа 20 градусів і немає регульованої леток, No. 9 1/2 має той самий кут з регульованим летком і бічним регулюванням, а No. 60 1/2 має кут 12 градусів із тими ж преміальними функціями.
Метод простий. Підошву перевіряють лінійкою на тлі вікна або іншого розсіяного світла. Далі встановлюють ніж, повністю втягують леза і затягують кришку до звичайного робочого зусилля, бо доведення порожнього корпусу дає чавуну прогнутися й змінити форму, коли кришку затягнуть пізніше. Доводять алмазним бруском зернистістю 120 з водою, часто перевертаючи рубанок і витираючи підошву, щоб бачити малюнок подряпин. Потім переходять до сторони 220 і завершують на стороні 360 двостороннього каменя.
Мені сподобалась реалістична мета. Носок, п'ятка і поверхні безпосередньо перед і за леткою мають лежати в одній площині, а дрібні западини в інших місцях не важливі, тому він зупинився, коли приблизно 95 % підошви було рівномірно доведено. Без алмазних брусків, зазначає він, підійде водостійкий наждачний папір, приклеєний до гранітної плити або крила циркулярки.
Частина 2 про ніж і летку ще попереду, і я її чекатиму.
Джерело: Popular Woodworking
Я прочитав великий розслідувальний матеріал про виробництво меблів у Дамієтті, і мене вразило те, як ремесло, яке майстри успадкували від дідів, перетворюється на цілісну промислову систему. Меблеве місто Дамієтта розташоване в районі Шата в дельті Нілу, там, де міжнародна прибережна дорога перетинається з дорогою Порт-Said — Дамієтта. Воно займає близько 331 феддана і називається першою й найбільшою на Близькому Сході промисловою зоною, що спеціалізується на меблях і суміжних галузях.
У місті є 54 ангари, де розміщено близько 1348 фабрик і майстерень, а також центр меблевих технологій, спільні майстерні для дрібних ремісників, крамниці, адміністративні офіси, банк, поліцейська дільниця, пожежна станція та медпункт. Задум полягає в тому, щоб майстер міг знайти майже все потрібне в одному місці: від майстерні до маркетингу.
Площі підібрано під будь-який масштаб. Є 75 спеціалізованих фабрик площею від 1000 до 10 000 квадратних метрів, тоді як мала майстерня займає від 100 до 150 квадратних метрів. Малі та середні майстерні займають близько 72,1 феддана, великі фабрики — близько 50, виставковий комплекс — близько 20,9, а комплекс супутніх виробництв — близько 9,76 феддана; туди входять клеї, фарби, губки та фурнітура.
За даними розслідування, це бачення спирається на документ про план економічного та соціального розвитку, який представив міністр планування Ахмед Растом і який схвалили обидві палати парламенту. Мета — розширення та експорт, а також перетворення «дамієттських меблів» з відомої назви на єгипетський бренд, здатний конкурувати на регіональних і світових ринках. Мені приємно бачити, що традиційному столярству приділяють таку увагу, і я сподіваюся, що майстерність рук залишиться в центрі цього розвитку.
Джерело: Youm7
