Як колекціонер годинників, я щороку уважно стежу за випуском моделей у стилі "нео-вінтаж", і останній рейтинг журналу GQ France надихнув мене на нові придбання. Принцип простий: відтворити дух 60-70-х років, але без проблем, характерних для справжніх вінтажних моделей – крихкості, дорогого обслуговування та неможливості знайти запчастини.
Моєю улюбленою моделлю з цієї колекції є Breitling Navitimer B09 "Miles Davis" – хронометр з ручним заводом, випущений лімітованим тиражем у 500 екземплярів, який відтворює дизайн моделі 806, яку носив музикант. Мені також подобається Seiko Prospex Alpinist, цей гірський годинник, створений у 1959 році, який повертається з оригінальним логотипом і компасом на безелі, і коштує менше 1000 євро.
Мені подобається в цих "нео-вінтажних" моделях те, що вони розповідають історію: TAG Heuer Carrera з жовтого золота, присвячена пілотам Ferrari 70-х років, Tissot Visodate 1954 року або Zenith Chronomaster Revival El Primero A384, який у найдрібніших деталях відтворює оригінальну модель 1969 року.
І, звичайно, є раціональний аргумент: правильно обраний годинник такого типу може з часом зрости в ціні. Коротше кажучи, мій список бажаних покупок знову поповнився, і мій гаманець вже тремтить.
Джерело: GQ France.
Більшість годинників круглі: круглий корпус, круглий циферблат і безліч круглих механічних деталей усередині. Та останнім часом відомі особи почали порушувати цю традицію. Гаррі Стайлс носив Cartier Tank Louis, Коннор Сторрі на показі мод дістав Jaeger-LeCoultre Reverso, а прямокутні дрес-годинники вже ніхто не ставить під сумнів на червоній доріжці. За статтею GQ, наступними будуть трикутники.
Такі годинники на ринку трапляються рідко, але добрі приклади переконують. Anoma A1 із трикутним корпусом із заокругленими кутами, натхненним столом вільної форми, який Шарлотта Перріан спроєктувала в 1950-х, названо найкращим недавнім прикладом. Згадують також Angles Triscope і Nectere Eclipse.
По-справжньому привернули мою увагу піонери. Hamilton Ventura, автором якого був Річард Арбіб, з'явився 1957 року як перший у світі електричний наручний годинник, і майже сімдесят років потому він досі виглядає футуристично. У той самий час Жильбер Альбер спроєктував трикутний Patek Philippe ref. 3412. Його виготовили з 18-каратного золота, і випустили лише кілька екземплярів.
Чому ж переміг круг? Експерти зі статті пояснюють просто: він працює. Круг симетричний, легкий у виготовленні, природно поєднується з круглим механізмом і зручно сидить на зап'ясті. А з трикутниками важче кріпити ремінець, розташувати циферблат і акуратно герметизувати кути.
На мою думку, для любителів вінтажних годинників ця стаття пропонує хороший погляд на те, як форма пов'язана з механікою.
Джерело: GQ Türkiye
HODINKEE Japan опублікувало статтю про повторний візит до майстерні незалежного годинникаря Філіппа Дюфура, через тринадцять років після попереднього. Це переклад матеріалу, який уперше вийшов у червні на HODINKEE US. Майстерня розташована в Ле-Солья, у долині Жу, в Швейцарії. Дюфур, який працює годинникарем понад 59 років, і досі віддає всю свою пристрасть створенню годинників. Його донька Даніела також працює над годинниками в тій самій майстерні.
На верстаках лежать годинники в роботі, а найвідоміша модель Simplicity досі виготовляється. Листа очікування немає: замовлення приймаються тоді, коли є час і можливості. Для нього найважливіше, щоб Simplicity можна було впізнати з першого погляду за корпусом 37 мм. Наразі у виробництві шість механізмів, два з них уже готові.
Найцікавіше в статті те, що більша частина присвячена кишеньковим годинникам. Показано шкільний годинник 1967 року, виготовлений у годинниковій школі, хронограф і хвилинний репетир Waltham 1884 року, а також колекцію кишенькових годинників, витягнутих із сейфа. Розповідається й про те, що Duality із двома балансами надихнули шкільні годинники, які шість учнів виготовили в годинниковій школі Ле-Сантьє у 1932–1934 роках. Один екземпляр роботи Альбера Пігена кілька років тому пішов з аукціону за 250 000 швейцарських франків.
Duality випустили лише десять штук, удосконалена версія також завершена, але за сучасними мірками вона занадто складна для серійного виробництва. Цікаві й подробиці інструментів майстерні, наприклад використання деревини гентіани для полірування фасок.
Щоденний наручний годинник майстра — Audemars Piguet Royal Oak до 50-річчя, і миле те, що більшість його годинників є подарунками дружини. Статтю приємно читати неквапливо, розглядаючи фотографії робочого місця одного з піонерів незалежного годинникарства. Мені б хотілося, щоб її прочитали всі, хто цікавиться традиційним годинниковим мистецтвом.
Джерело: HODINKEE Japan
Meistersinger святкує 25 років годинників з однією стрілкою, а цього року з'являється перша в історії марки з Мюнстера модель зі стрибаючою годиною. Тепер вона випускає варіант із майстерним оздобленням — видання Panthero Jumping Hour Guilloché, обмежене лише 25 екземплярами.
У Panthero Jumping Hour, як і раніше, обертається лише одна стрілка — хвилинна. Вона рухається не від центру, а по зміщеному, накладеному кільцю. Година з'являється у круглому віконці та переходить на наступну рівно кожні 60 хвилин. Елемент, що робить один оберт за секунду, утворює стилізоване сонце й додає циферблату руху.
Особливість цього видання — блакитний циферблат із тонким гільошем. Цей витончений візерунок наноситься на історичних гільошувальних верстатах, для чого потрібні досвід, зосередженість і впевнена рука майстра. Тому світло чудово грається на гранях. Хвилинне кільце, стрілки та сонячне колесо виконані в темно-сірому, що створює чіткий контраст.
Корпус із нержавіючої сталі діаметром 40,5 мм. Всередині працює автоматичний калібр MS-JH-01 на основі Sellita SW300 з модулем стрибаючої години; запас ходу — 47 годин. Крізь скляне задники видно оздоблений механізм. Ремінець із коньячної яловичої шкіри з тисненням під крокодила. Ціна — 7 990 євро, поставки заплановані з кінця третього кварталу.
Мені подобається, що спокійна концепція з акцентом на ясність свідомо поєднується з дуже традиційною ремісничою технікою. Сучасна механіка та старовинні верстати напрочуд добре пасують одне одному.
Джерело: WatchTime
Несподіванка зі світу годинників цього тижня: консорціум на чолі з Montres Journe, до якого увійшли Chanel і колишній генеральний директор De Bethune П'єр Жак, придбав 95% Ebel у Movado Group за 66,5 мільйона доларів США. Movado зберігає решту акцій, а Жак керуватиме брендом самостійно.
Для любителів вінтажу Ebel — назва, яку варто запам'ятати. У 1980-х і 1990-х це був один із найбільших брендів Швейцарії, відомий моделлю Sport Classique, яку через інтегрований браслет прозвали «хвилею». Цю модель, випущену 1977 року, зробила так, що штат компанії зріс у п'ятнадцять разів, а виручка сягнула дев'ятизначних сум. Cartier навіть замовляв у Ebel виробництво своїх годинників, а Ebel був найбільшим покупцем механізмів El Primero від Zenith.
Занепад почався, коли П'єр-Ален Блюм, онук засновників, продав компанію 1994 року після невдалих диверсифікацій. Її купила Investcorp, потім LVMH, а далі Movado, яка два десятиліття марно намагалася відродити бренд. Тепер Movado продає його приблизно за ту суму, яку заплатила понад 23 роки тому.
Що буде далі, цікаво. Старі годинники Ebel епохи Sport Classique варті уваги на ринку вінтажу, а серйозний новий власник може змінити те, як їх сприймають.
Джерело: SJX Watches
Відповідь на те, чому годинник Vacheron Constantin 222 має таку назву, проста — це арифметика. Годинник випустили 1977 року, а Vacheron Constantin веде відлік заснування від 1755 року. Різниця становить 222 роки, тож годинник створили до 222-річчя бренду, і ця цифра стала його назвою.
Бренд вважає роком народження 1755-й, коли Жан-Марк Вашерон підписав у Женеві контракт про навчання на годинникаря. Тому його часто називають найстарішою в світі годинниковою мануфактурою, що працює безперервно. Багато хто вважає, що 222 розробив Жерар Женто, але це не так. Дизайнером був Йорг Гайзек, якому на момент виходу годинника було 24 роки. Перш ніж відкрити власну справу, він деякий час працював у відділі дизайну Rolex.
Перша версія, референс 44018, мала діаметр 37 мм, і колекціонери називають її «Jumbo». Корпус був цільним, тож механізм вставляли зверху, а потім накручували безель з глибокою насічкою, що давало водонепроникність 120 метрів. Увесь корпус мав висоту лише 7 мм.
Тонкість забезпечує механізм. Vacheron Constantin використав калібр 1120, подальший розвиток ультратонкого автоматичного механізму 920 від Jaeger-LeCoultre. Разом із датою його товщина становить 3,05 мм, і, за словами бренду, це був найтонший автоматичний механізм із повним ротором у світі. Браслет із великими шестикутними середніми ланками та мальтійським хрестом на п'ятій годині легко впізнати.
Від 2022 року годинник випускають як перевидання Historiques 222, спершу в жовтому золоті, а з 2025 року також у сталі. Мені подобається, що назва, схожа на номер моделі, насправді є привітанням з днем народження. І це гарне нагадування, що історії за вінтажними годинниками часто цікавіші, ніж здається.
Джерело: Klockfeber
У 2026 році минає 225 років від дня, коли Абрахам-Луї Breguet отримав патент на турбійон, 26 червня 1801 року. Щоб відзначити цю дату, мануфактура представила різноманітну колекцію з п'ятьма інтерпретаціями цього механізму.
Принцип Breguet полягав у тому, щоб помістити анкерний хід, баланс і волосок усередині обертової клітки. Завдяки тому, що регулюючий орган приймав різні вертикальні положення, механізм компенсував похибки, спричинені гравітацією, і забезпечував точніший середній хід. Між 1796 і 1829 роками Breguet та його співробітники виготовили лише 40 готових турбійонів, і ця цифра добре показує, наскільки вони були складними.
Найбільше мене цікавить Classique Tourbillon 7357, найпряміший зв'язок з недавньою історією дому. Вона натхненна референсом 3350 1990 року, який вважається першим наручним годинником із турбійоном у сучасному Breguet. Корпус 35 мм у діаметрі та 9,2 мм завтовшки, циферблат із золота з гільошем. Новий калібр 187B має ручний завод, частоту 2,5 Гц, запас ходу 60 годин і кремнієвий анкер, а походить від історичного калібру 558. Годинник пропонують із платини 950 проби та із золота Breguet.
Classique Tourbillon Sidéral 7255 натомість є першим Breguet із летючим турбійоном, який тримається лише знизу, і вона відроджує «таємничу» конструкцію із сапфіровими шестернями. Її циферблат із чорного авантюрину з емаллю grand feu нагадує нічне небо.
Це добрий приклад того, як складна функція з початку XIX століття досі надихає сучасне годинникарство: від вірних переосмислень до експериментальних моделей із турбійоном 10 Гц.
Джерело: Horas y Minutos
Клуб любителів годинників і швейцарська мануфактура Favre-Leuba випустили лімітовану серію Harpoon Revival, присвячену Тінтіну, Ромеку та Атомеку. Ідея виникла серед членів клубу: вона поєднує швейцарське годинникарство з польською комікс-культурою і є даниною пошани Генрику Хмелевському, відомому як Папчо Хмель.
Дві історії мають спільний рік: 1966. Того року Favre-Leuba представила модель Harpoon, а в Польщі вийшла перша книжка про пригоди Тінтіна, Ромека та Атомека. Шість десятиліть потому два ювілеї зустрічаються в одному годиннику. Він зберігає характерний силует оригіналу 1966 року, а серія обмежена лише 66 примірниками.
Найцікавіші деталі циферблата. Напис «1of66» зроблено так, що «of» схоже на дев'ятку, і виходить 1966. Сам циферблат імітує сторінку старого коміксу — і за кольором, і за фактурою. Ліворуч на перекладині висить Тінтін у версії, яку автор виправив у виданні 1989 року, а індекс нахилено на 15 градусів, бо Тінтін розгойдався надто сильно і зірвав його. На задній кришці гравірування з Папчо Хмелем, його підписом і словом «Uczłowieczyciel» («той, хто робить людяним»).
Favre-Leuba заснована 1737 року і є другою за віком швейцарською годинниковою мануфактурою. Її девіз «Conquering Frontiers» («підкорення кордонів») добре пасує до експедицій героїв. Продаж іде через передзамовлення: спершу збирають замовлення на форумі клубу, а потім почнеться серійне виробництво.
Мені подобаються такі проєкти, бо вони показують, що вінтажний дизайн 60-х може отримати нове життя завдяки пристрасті звичайних колекціонерів.
Джерело: Klub Miłośników Zegarów i Zegarków
Той, хто має механічний годинник, знає, що рано чи пізно настає час обслуговування, і знати, кому його довірити, майже так само важливо, як і сам годинник. Тому мене зацікавила новина про те, що Pisa 1940 відкрила в Мілані нову майстерню площею понад 170 квадратних метрів, присвячену сервісу, ремонту та реставрації.
У майстерні шість повністю обладнаних робочих місць, призначених як для швидких перевірок, так і для дуже точних робіт, а також команда з восьми годинникарів із сертифікованим навчанням у найвідоміших домах. Є приміщення для чищення та піскоструминної обробки, зони для миття механізмів, корпусів і браслетів, а також сучасне діагностичне обладнання, зокрема тести на водонепроникність.
Вихідна точка — принцип, важливий для історії компанії. Генеральна директорка Кіара Піза згадує, що її дід Уго вважав годинники живими істотами, з цокотінням, схожим на биття серця. Догляд за годинником, будь то обслуговування, ремонт чи відновлення, означає підтримку зв'язку між годинником і людиною, яка його носить.
Цікавий вибір — зробити майстерню незалежною від бутиків, всупереч тенденції вбудовувати технічні центри в шоурумах. Колишню закриту майстерню змінюють прозорість і діалог із клієнтами, колекціонерами та шанувальниками; тут навіть є куточок бібліотеки з понад 250 томами.
Для колекціонерів вінтажних годинників це добра новина: майстерня, яка робить реставрацію помітною та центральною, свідчить про те, що годинникарське ремесло досі живе.
Джерело: Orologi
Angelus щойно випустив Chronographe Tachymètre, трійку компактних годинників із монопушером, що продовжує минулорічний Chronographe Télémètre. Той самий корпус, той самий механізм із ручним заводом, але шкалу телеметра замінено тахометром, що вимірює швидкість. На папері це невелика зміна, та вона так природно пасує до хронографа, що одразу зрозуміло, навіщо її зробили.
Бренд веде історію від Ле-Локля 1891 року і був відомий репетирами, будильниками та хронографами. Сучасна колекція La Fabrique бере за основу годинники 1930–1950-х років і відтворює їх із сучасних матеріалів. Діаметр корпуса 37 мм, товщина 9,25 мм; вигнутий бік корпуса та вушка, що опускаються й закручуються з боків, створюють впізнаваний вінтажний силует. Єдина кнопка розташована всередині рифленої корони на позиції 3 години й відповідає за старт, зупинку та скидання.
Всередині працює механізм A5000 із ручним заводом, який виготовляє сестринська компанія La Joux-Perret. Його коріння сягає механізму THA кінця 1980-х, пізніше відомого як Cartier 045MC, що використовувався в Tortue Monopoussoir 1999 року. Він має колісце з колонками та горизонтальне зчеплення, робить 21 600 коливань на годину і має запас ходу 42 години. Оздоблення включає женевські смуги, кругове шліфування та поліровані гвинти.
Циферблатів три: золотий із деталями, які бренд називає британським гоночним зеленим, та два сталеві варіанти — кораловий рожевий зі сталево-сірим і перлинно-сірий з нафтово-синіми допоміжними циферблатами. Шкала тахометра починається з 500 км/год при основі 1000. Золота версія обмежена 15 екземплярами, сталеві — 30 і 50, ціна відповідно 34 600 і 18 500 швейцарських франків.
Мені подобається, що бренд не копіює стару лінійку годинників один в один, а розглядає свій архів як творчу основу. Чи підійде вам монопушер за таку ціну — інше питання, але як приклад того, як відродити вінтажний дизайн із справжнім механізмом, це цікаво.
Джерело: Monochrome Watches
Серед фігурних годинників Cartier модель Ceinture залишається однією з найстриманіших. Її восьмикутний корпус, утворений із квадрата зі зрізаними кутами, і сходинкоподібний безель нагадують пряжку паска, звідси й назва. Спочатку спроєктована в 1927 році, вона повернулася в центр уваги в 1970-х завдяки колекції Louis Cartier, представленій у 1973 році, яка переосмислила дванадцять історичних форм дому.
Ceinture — це не одна модель, і це важливо знати перед покупкою. Референс 78100 — маленька версія розміром близько 25 x 25 мм, 78099 — 27 x 27 мм, 78208 повторює цей розмір у двоколірному золоті, а 17001, яку колекціонери називають «Jumbo», сягає близько 31 x 31 мм і має автоматичний механізм (калібр 2670). Ранні версії колекції 1973 року мають механічний завод із калібром 78-1, а кварцеві варіанти з'явилися в 1980-х.
Мене вразила одна конструктивна деталь: у заводній головки немає звичного синього сапфірового кабошона, натомість плоска восьмикутна форма, вбудована у виїмку безеля. Тоді цей пристрій називали «remontoir imperdable» («незнімний завод»). Результат дуже чистий, хоча заводити годинник вручну потрібна певна делікатність.
Для шанувальників вінтажних Cartier циферблат часто вирішує все. На деяких екземплярах під залізничною шкалою написано «Paris» замість «Swiss» — ознака ранніх серій або бутика на вулиці Пе, і сьогодні вони дуже цінуються. Проте стаття нагадує, що саме це одне слово не виправдовує високої надбавки: так само важливі стан корпуса (чи не надто він відполірований), свіжість емалевого циферблата, оригінальна золота складана застібка та узгодженість деталей.
Менш відомий, ніж Tank чи Santos, Ceinture зберігає ауру ексклюзивності, і саме це робить його чарівним. Гарне нагадування: купуючи вінтаж, ви купуєте конкретний референс, а не просто назву.
Джерело: Montres de Luxe
