خبر جميل لمحبي السفر والمغامرة: انطلقت في وادي رم جنوب الأردن فعالية دولية تجمع بين القفز الحر من المناطيد والرياضات الجوية والتصوير من الجو.
يشارك فيها نحو 16 قافزاً وطيار باراموتور ومصوراً ومتخصصاً من عدد من الدول الأوروبية، واستمرت حتى 10 أكتوبر/تشرين الأول. وهي الأولى من نوعها في المنطقة، مستفيدة من الطبيعة الصحراوية والتكوينات الصخرية المميزة لوادي رم، أحد أبرز مواقع السياحة الطبيعية والمغامرات في جنوب الأردن.
نظّمت الفعالية سلطة منطقة العقبة الاقتصادية الخاصة بالتعاون مع شركة "Balloons Over Rum" وعدد من الأندية الأوروبية المتخصصة في الرياضات الجوية والقفز المظلي. البرنامج شمل القفز الحر من المناطيد ورياضة الباراموتور، إلى جانب التصوير الفوتوغرافي والمرئي من الجو.
ما أعجبني في الفكرة أنها لا تتوقف عند الصحراء: الزيارة تهدف أيضاً إلى تعريف المشاركين بمقومات العقبة السياحية، وربط تجربة وادي رم الصحراوية والجوية بالعقبة، ضمن ما يُعرف في جنوب الأردن بـ"المثلث الذهبي" الذي يضم العقبة ووادي رم ومدينة البتراء الأثرية.
لمن يخطط لرحلة إلى الأردن، يبدو أن الجمع بين الثلاثة في مسار واحد هو الطريقة الأذكى لرؤية الجنوب: البحر في العقبة، والصحراء في وادي رم، والتاريخ في البتراء.
المصدر: CNN بالعربية
Життя за кордоном – це пригода, яка багато чому вас навчить про себе, але ніхто не скаже, що це легко. Я змінювала країну кілька разів: жила в Іспанії, Сполучених Штатах і Франції, а потім провела вісім місяців у В'єтнамі, викладаючи англійську мову. З усього цього я отримала кілька порад, які хотілося б знати раніше.
Перше – якнайшвидше вирішіть всі формальності. Перші тижні – це нескінченна рутина офісів, віз і банків, і поки ви не завершите цей етап, ви не зможете нічого насолоджуватися. Потім, слухайте та спостерігайте: не судіть і не порівнюйте все з вашою країною, тому що змінюватися маєте ви, а не місце, де ви перебуваєте.
Помилка, яку роблять багато людей, – це спілкуватися лише з людьми з вашої країни. Це найзручніше, але це тримає вас у вашому власному "бульбашці", і вам потрібно більше часу, щоб зрозуміти місцевість. Шукайте можливості для спілкування з місцевими жителями, використовуйте додатки, такі як Meetup або Couchsurfing, і, найголовніше, вивчайте мову: це ключ, який змінює ставлення людей до вас.
Не все ідеально – культурний шок неминучий – але з терпінням і новими друзями відчуття відчуження з часом зникає. Зрештою, вийти за межі своєї зони комфорту – це одне з найкращих рішень, які ви можете прийняти.
Джерело: "Подорож мого життя".
Деякі дорожні факти довго не виходять з голови, і цей із Diario del Viajero належить саме до таких: на Фарерських островах є круговий рух усередині підводного тунелю. Тунель називається Eysturoyartunnilin і з'єднує Тórshavn на острові Strømoy з Runavík і Strendur на острові Eysturoy.
Цифри вражають. Довжина тунелю становить 11 240 метрів, і він поділяється на три гілки: 7 460 метрів від Hvítanes до кругового руху, 2 153 метри до Saltnes і 1 625 метрів до Strendur. Найглибша точка лежить на 187 метрів нижче рівня моря, а круговий рух — на 72,6 метра нижче поверхні фіорду. Переріз має ширину 10,5 метра, проїжджа частина — 7 метрів на дві смуги, і жоден підйом не перевищує 5%.
Будівництво коштувало 1,3 мільярда датських крон, близько 174 мільйонів євро, це найбільша інфраструктурна інвестиція в історії Фарерських островів. Контракт зі шведською компанією NCC було підписано 8 листопада 2016 року, перший вибух відбувся 21 лютого 2017 року, бригади зустрілися під морським дном 7 червня 2019 року, а тунель відкрили 19 грудня 2020 року. У центрі сталева скульптура Тróндура Патурсона заввишки близько 80 метрів обхоплює природну скельну колону, від якої круговий рух отримав назву.
Для мандрівників практична частина така: це діюча дорога, тож зупинятися, щоб фотографувати, не можна. За даними статті, проїзд коштує близько 23 євро. Натомість дорога з Tórshavn до Runavík або Strendur скоротилася з 55 до 17 кілометрів і з 64 до 16 хвилин, а до Klaksvík — з 68 до 36 хвилин. У 2025 році тунелем щодня проїжджало близько 6 400 авто.
У тексті є цікава деталь: це був би перший і єдиний у світі круговий рух у підводному тунелі, доки Норвегія не відкриє 26,7-кілометровий тунель Rogfast, запланований на літо 2033 року. Мені подобається, як країна з населенням близько 55 тисяч осіб змінила буденне життя одним проєктом.
Джерело: Diario del Viajero
Якщо ви плануєте літати за кордон або додому на свята, варто прочитати останню статтю The Points Guy, перш ніж натискати кнопку бронювання. Старший авіаційний репортер Шон Кудахі повідомляє, що авіаквитки подорожчали в середньому на 23% відтоді, як війна в Ірані підняла світові ціни на нафту. За прогнозом Hopper, внутрішні рейси на День подяки коштують приблизно на 31% дорожче, ніж рік тому, а тарифи на Різдво й Новий рік у середньому приблизно на 23% вищі, ніж в минулий святковий сезон.
Порада проста: бронюйте якомога раніше, але залиште можливість перебронювати, якщо тариф знизиться. Більшість великих авіакомпаній дозволяють змінювати або скасовувати квитки, тому базові тарифи з такими обмеженнями краще оминати. Деякі ШІ-інструменти відстеження цін можуть навіть автоматично повернути різницю, якщо ціна впаде вже після покупки. За даними відстеження TPG разом із Points Path, з серпня ціни залишаються високими, але відносно стабільними, тоді як минулого року і грошові, і милові тарифи різко зросли за кілька тижнів до свят.
Дата вильоту важить не менше, ніж дата бронювання. Для Дня подяки найдешевший день вильоту — понеділок, 23 листопада, а повертатися краще в «Чорну п'ятницю» або у вівторок після неї. Неділя, 29 листопада, найімовірніше, буде найдорожчою: приблизно на 40% дорожче, ніж у «Чорну п'ятницю». На Різдво та Новий рік найдорожчими, ймовірно, будуть вихідні до і після Різдва та неділя, 3 січня, а будні дні навколо Різдва зазвичай найдешевші.
У статті також зазначено, що під час погодних збоїв авіакомпанії часто не покривають готелі, харчування чи таксі, а нові федеральні правила, які набувають чинності цього місяця, можуть обмежити компенсацію за затримки через технічні несправності. Скасування рейсів у 2026 році досягли найвищого рівня за чотири роки, тож має сенс бронювати карткою з туристичним страхуванням і до кінця року використати бонуси авіакомпаній або готелів, які скоро згорять.
Особисто найкориснішою мені здалася порада порівнювати дати, аеропорти і навіть напрямки в таких сервісах, як Google Flights чи Kayak, а не спершу зафіксувати план, а потім миритися з ціною. Якщо ви живете за кордоном і щороку летите додому, кілька зайвих гнучких днів можуть важити більше, ніж будь-який купон.
Джерело: The Points Guy
У горах префектури Токусіма на острові Сікоку є село, яке здалеку виглядає як звичайна сільська місцевість: діти зібралися в шкільному залі, мами доглядають за садками, літні люди чекають на автобус. Підійшовши ближче, розумієш, що всі вони — ляльки. Це Наґоро, про яке VnExpress розповів у розділі подорожей 9 жовтня 2026 року.
Село називають «селом опудал», бо опудал тут більше, ніж мешканців. Зараз живе близько 30 людей, а тканинних фігур майже 350, різного розміру. Вони зображують дорослих і дітей за повсякденними справами: роботою на рисових полях, розмовами біля колодязя. Причина — відтік людей до міст і старіння населення. Початкову школу закрили через брак учнів, і тепер ляльки сидять за партами.
Історія почалася близько 30 років тому, коли мешканка Цукімі Аяно зробила опудало для родинного рисового поля і замість соломи використала старий одяг батька. Фігури часто плутали з живими людьми, тож вона зробила ще, з іншим одягом і позами, і до неї приєдналися інші мешканці. За даними Туристичної організації Сікоку, кожна фігура зареєстрована з іменем, характером і власною історією. Пані Цукімі каже: «Виготовлення ляльок було моїм хобі. Я ніколи не думала, що воно стане таким».
У Наґоро понад 1000 відгуків у Google. Багато відвідувачів вважають це місце незвичайним, а комусь тиха атмосфера здається трохи моторошною, особливо в дощові дні. Поруч — подвійний місток із ліан Оку-Ія, гора Цуруґі заввишки понад 1900 м, ущелина Оборкє і старе село Очіаї.
Особисто мені здається, що це дуже особливий спосіб подивитися на те, як японська глибинка поступово спорожнює.
Джерело: VnExpress
Є новини про подорожі, які піднімають настрій уже з ранку, і ця історія від NiT належить до таких. Маноліта, іспанська бабуся 89 років, завжди мріяла побачити Рим, а її онук Хорді Родрігес Морено, автор контенту, відомий відео з нею, вирішив втілити цю мрію.
Поїздка має особливе значення: це перший політ Маноліти і перший раз, коли вона покидає Іспанію. Мрія включала прогулянку вулицями міста, знайомство з місцевою кухнею та відвідини Ватикану. Хорді оголосив про поїздку в зворушливому відео за тиждень до публікації статті.
У наступні дні він ділився маленькими моментами: вона в літаку, в готелі, вперше їсть карбонару в Римі та відвідує Колізей. Планувалися також Ватикан і неквапливе дослідження міста. У статті не вказано дат, тривалості та вартості поїздки, тож я передаю лише суть історії.
Мене зворушує її простота. Це не розкішний маршрут і не список порад, як заощаджувати; це людина, яка в 89 років переживає перший раз, що зберігався десятиліттями. Для тих, хто живе за кордоном або має старших родичів далеко від дому, це нагадування: ніколи не пізно вирушити в подорож, яку відкладали.
Якщо у вас є бабусі, дідусі чи батьки з мрією про якесь місце, можливо, це привід запитати, куди б їм хотілося поїхати.
Джерело: NiT
Барселона приймає близько 16 мільйонів туристів на рік, майже вдесятеро більше за свою чисельність населення. Місцеві мешканці давно перевантажені, а деякі протести останніх років полягали навіть у тому, що туристів обприскували пластиковими водяними пістолетами в переповнених місцях. За повідомленням detikTravel з посиланням на The Independent, місто тепер випробовує новий підхід, який мені видається цікавим для спостереження.
Наявні правила доволі суворі. З 2015 року в центрі заборонено будувати нові готелі, до 2028 року мають скасувати близько 10 000 дозволів на короткострокову оренду житла, а до 2029 року кількість круїзних терміналів зменшиться з семи до п'яти. Туристичний збір наразі становить 12 євро за ніч і має зрости до 15 євро у 2029 році.
Новий підхід стосується просування. Туристичний орган перейменував кампанію з «Visit Barcelona» на «This is Barcelona». Платформа надає інформацію про історію, місцеві традиції, транспорт і доступність, а також рекомендує місця відповідно до інтересів користувача, подібно до того як Netflix радить фільми. Різниця в тому, що система враховує й завантаженість: якщо якесь місце стає надто людним, туристів спрямовують до тихіших. Наприклад, тим, хто любить культуру, крім творів Гауді та Готичного кварталу, пропонують музеї, фестивалі, концерти класичної музики, а також незвичайні ресторани й бари в інших районах міста.
Гендиректор Barcelona Turisme Матеу Ернандес каже, що протягом останніх 15–20 років розмова про туризм надто зосереджувалася на негативних наслідках, тоді як соціальні мережі змушують людей збиватися в тих самих вірусних місцях. Відвідувачів закликають обирати різноманітніші враження та поважати мешканців і традиції, наприклад мовчати під час фестивалів.
Для тих із нас, хто любить подорожувати, повідомлення зрозуміле: найлюдніше місце не обов'язково найзапам'ятовувальніше.
Джерело: detikTravel
Я прочитала статтю на TABIZINE про одноденну екскурсію до Ніагарського водоспаду, яку здійснила жінка, що подорожувала сама. Авторка, fumi, була там на початку квітня 2026 року, а стаття вийшла 24 вересня. Оскільки вона може допомогти тим, хто вагається між закордонним туром і самостійною поїздкою, вирішила коротко переказати її.
Вона забронювала «одноденну екскурсію до Ніагарського водоспаду з Торонто» на туристичному сайті VELTRA, з гідом, який говорить англійською. Вирішальними стали високі оцінки, можливість з'їздити туди й назад за один день із центру Торонто, а також прогулянка містечком і дегустація кленового сиропу. Уранці треба зібратися й сісти в автобус між 8:00 і 8:15, а відправлення — о 8:30. До першої зупинки від однієї до півтори години, тож сніданок краще купити заздалегідь.
Маршрут включає Ніагара-он-зе-Лейк, містечко з вулицями в британському стилі, де близько години вільного часу, потім сувенірну крамницю, де можна скуштувати кленовий сироп, і, нарешті, самі водоспади. Там після близько 30 хвилин на автобусі є вільний час для обіду й прогулянки; бризки летять на одяг, тому стане в пригоді куртка з капюшоном. Наприкінці близько 40 хвилин приділяється Клиффтон-Хілл, де повно будинків із привидами та ігрових залів, а потім близько двох годин на автобусі назад до Торонто.
Стандартний тариф для дорослих (від 12 до 64 років) з травня по жовтень становить 9 267 єн (зі знижкою 15% станом на 24 вересня), з листопада по квітень — 13 660 єн. Круїзи й маршрути з видом із-за водоспаду — це окремі програми, їх вміст змінюється залежно від сезону й умов роботи, тому уточнювати заздалегідь обов'язково.
Авторка підсумовує, що поїздка дала змогу за один день побачити не лише водоспади, а й кав'ярні та сувеніри; транспорт узяла на себе екскурсія, а час у кожному місці можна було розподіляти самостійно, що ідеально підійшло для подорожі наодинці. Особисто мені здався особливо корисним порадник позначити в картковому застосунку зупинку автобуса на зворотному шляху.
Джерело: TABIZINE
Мене зацікавила добірка Ачелії Кирезджі на Gezimanya: десять мальовничих і цікавих доріг світу. Стаття вийшла на початку серпня і повертає інтерес до маршрутів, які згадуються після літньої відпустки. Розповім про ті, що найбільше запам'ятались.
Дорога Чжичжоу в китайській провінції Аньхой завдовжки близько 120 кілометрів, її також називають «небесною дорогою», бо здається, що вона йде над хмарами. Атлантична дорога в Норвегії складається з восьми мостів, що з'єднують невеликі острови; найвідоміший відрізок — міст Стуршейсундет завдовжки 260 метрів. Румунська Трансфегерашан має близько 90 кілометрів, збудована в 1970-х із стратегічних міркувань і через сніг зазвичай відкрита лише з липня по жовтень.
Приберегова дорога Амальфі (SS163) в Італії має близько 50 кілометрів і з'єднує Позитано, Амальфі та Равелло. У ПАР Chapman's Peak Drive завдовжки лише 9 кілометрів, але має 114 поворотів. У США Тихоокеанське прибережне шосе тягнеться близько тисячі кілометрів, а найдикіша ділянка — Біг-Сур. Кільцева дорога Ісландії завдовжки 1322 кілометри оминає всю країну.
У японському Никко відома дорога Ірохадзака з 48 крутими поворотами, які відповідають 48 знакам японської азбуки кана; на кожному повороті стоїть табличка з відповідним знаком. Велика океанська дорога в Австралії має близько 240 кілометрів і збудована на згадку про солдатів, які повернулися з Першої світової. Список завершує перевал Лос-Караколес між Чилі та Аргентиною: на висоті близько 3200 метрів він перетинає Анди, а з чилійського боку має 29 крутих поворотів.
Цінність таких добірок у тому, що вони підказують ідеї для наступної подорожі, навіть якщо поїхати одразу не можна. Для тих, хто живе за кордоном, це також добрий спосіб знайти маршрут на вихідні. А яку з цих доріг ви б хотіли проїхати?
Джерело: Gezimanya
Збирати речі на коротку поїздку легко перестаратися. Тому з інтересом прочитав путівник Анни Шубінської на Podróże.pl про те, як спакувати речі на три дні в один невеликий рюкзак. Умови прості: одна людина, дві ночі в готелі чи апартаментах і звичайний огляд пам'яток. Зимова подорож, трекінг або свято потребують іншого набору.
Перша порада стосується авіакомпанії. Перевірте кількість дозволених місць, їхні розміри та ліміт ваги, бо поняття ручної поклажі буває неоднозначним. У статті як приклад наведено Ryanair, який у кожному тарифі дозволяє одне невелике місце 40 × 30 × 20 см під сидінням. Напису «20 літрів» замало, тож рюкзак варто виміряти вже після пакування.
Найоб'ємніші речі краще вдягнути: зручні довгі штани, першу футболку, світшот і взуття, у якому вже ходили. У рюкзак кладуть дві запасні футболки, три комплекти білизни, дві-три пари шкарпеток, легкий комплект для сну, запасні штани, невелику косметичку, телефон із зарядкою, документи, картку, ліки і тонкий пакет для брудної білизни. Одяг має пасувати одне до одного, а прання не варто планувати як порятунок.
Для рідин безпечний орієнтир — ємності до 100 мл у прозорому пакеті до 1 літра. Враховується місткість самої упаковки, а не те, скільки в ній залишилось. Залиште місце і для зворотної дороги: сувеніри та дрібні покупки швидко накопичуються.
Контрольне запитання авторки сподобалось найбільше: не «чи стане це в пригоді?», а «коли я це використаю?». Якщо речі немає місця в плані, вона лишається вдома. Винятки — ліки, документи та захист від очікуваної погоди. Це добре правило й для тих, хто щороку повертається з-за кордону з надто важкою валізою.
Джерело: Podróże.pl
Журнал «Вокруг света» опублікував подорожній нарис Карини Наумкіної про дев'ятиденну поїздку до Камбоджі. Авторка живе в Таїланді, а поїздка відбулася у квітні 2025 року. Я виписав із статті найкорисніше для тих, хто думає про такий маршрут.
Перший день вона залишила вільним: заселилися в готель, прогулялися, купили місцеву SIM-картку. Більшість часу провели в Сіємреапі. У парку Ангкор, площа якого за даними ЮНЕСКО становить близько 400 квадратних кілометрів, замовили індивідуальну екскурсію з російськомовним гідом: два квитки і водій на день коштували приблизно 170 доларів. Серед місць, що запам'ятались, — Та Пром, де дерева проросли крізь стіни, галерея Theam's Gallery (вхід 5 доларів) і центр APOPO, де африканські гігантські сумчасті пацюки шукають вибухівку. Екскурсія в APOPO триває близько години і коштує 10 доларів.
Увечері в Сіємреапі можна піти в цирк Phare без тварин (квитки 18–38 доларів, щодня о 20:00; частина доходу йде на художню школу для дітей із незахищених родин) або на шоу Апсара з вечерею за 30–35 доларів. Далі автобус до Пномпеня, близько п'яти годин, квитки на двох приблизно 48 доларів. У столиці авторка відвідала Монумент Незалежності та музей Туол Сленг (вхід 5 доларів, аудіогід ще 5), де, за її порадою, варто закласти багато часу.
Про їжу: лок-лак, маринована яловичина з рисом і овочами, та амок — пряна страва з рибою чи морепродуктами в чаші з бананового листя. Обід коштував 5–10 доларів, і авторка радить обирати невеликі кафе, де багато місцевих. Готелі в центрі зі сніданками коштували близько 30 000 рублів, а весь бюджет на двох — близько 135 000 рублів.
Із порад мені сподобались дві: почати підготовку приблизно за пів року і не давати гроші дітям-жебракам, а підтримувати благодійні організації. Практично і по-людськи.
Джерело: Вокруг света
Я саме планую коротку подорож у жовтні, і мені трапився список від Lonely Planet, який по-справжньому мене зацікавив. Замість звичних пляжних напрямків ідеться про місця, де сама осінь і є причиною для подорожі.
Найбільше мені запам'яталися три картини. Перша — національний парк Гауя в Латвії із замками серед золотого листя та сплавами на каное, поки річка не вкрилася кригою. Друга — Ексмур в Англії, який уночі стає першим у Європі заповідником темного неба, а в середині жовтня навіть проводить фестиваль Dark Skies. Третя — Умбрія, де після літнього туристичного сезону нарешті знову є місце для трюфелів, каштанів, вина сагрантино і фестивалю Eurochocolate у Перуджі.
До цього додаються Копенгаген із гастрономією та Ніччю культури, Гозо для дайвінгу в ще теплій воді, Церматт з останніми походами та першим катанням на льодовику, а також Словенія для лісових ванн між Бохинем і термальними курортами.
У цьому списку мені подобається, що він мислить порами року, а не лише пам'ятками. Людей менше, світло краще, і відчуваєш, чому варто вирушати в дорогу саме зараз. Поки що я схиляюся до Умбрії або Словенії. А Ексмур тримаю в думках для зоряної ночі.
Джерело: Lonely Planet
