Manche Geschichten aus der HiFi-Welt klingen zu schön, um wahr zu sein. Diese gehört dazu: In einem abgelegenen Lager standen 70 originalverpackte Kartons mit AEC C81 – hochwertigen Direktantriebs-Plattenspielern aus den frühen 1980er-Jahren. „New Old Stock“, wie die Profis sagen. Jetzt kommen sie nach und nach in den Handel.
Gefunden hat sie Claus Bücher, der in Taunusstein ein HiFi-Studio betreibt. Das Lager hatte einst sein 2022 verstorbener Freund Hermann Hoffmann angemietet, der über tausend AEC-Plattenspieler aus Japan nach Europa gebracht hatte. 1983 kostete ein C81 1.285 D-Mark – ausgerechnet in der Zeit, als die CD zum Heilsbringer wurde und Plattenspieler vielen plötzlich als veraltet galten.
Technisch ist das Laufwerk spannender, als die Optik vermuten lässt: Direktantrieb von der japanischen Kultmarke Micro Seiki, ein 1,5 Kilo schwerer Aluteller, beleuchtet von einer roten Lampe mit vier Stroboskop-Ringen (33⅓ und 45 U/min, jeweils für 50 und 60 Hz). Bei der Auffrischung half Hartmut Perner aus Wiesbaden, der lange bei Lenco gearbeitet hat: Zwei ausgetrocknete Elkos im Netzteil wurden getauscht, und statt des ursprünglich vorgesehenen Decca-Arms (die letzten 100 Stück sind verschwunden) sitzt jetzt ein Lenco L75 aus derselben Epoche drauf – samt „Korkenzieher“ für das Antiskating-Gewicht und dem Spitznamen „Bahnschranke“.
Im Hörtest mit einem Ortofon MC X10 klang der Oldie eher weich, weitgehend neutral, mit weiter Abbildung, viel Feindynamik und gutem Timing. Gegen einen modernen Clearaudio Concept Signature wirkte er softer, aber ohne Einbrüche. Kritikpunkt: recht anfällig für Trittschall. Preis: 1.450 Euro ohne System, 1.750 Euro mit justiertem Ortofon MC X10, dazu ein Jahr Garantie.
Mir gefällt vor allem der Gedanke dahinter: kein Retro-Nachbau, sondern echte Geräte von damals, behutsam fit gemacht – und es gibt nur diese 70. Wer einen live sehen will: Claus Bücher stellt auf der Finest Audio Show am 17. und 18. Oktober im darmstadtium in Darmstadt aus. Infos:
https://www.cba-audio.de/
Quelle: LowBeats
Останнім часом я чув, що касетні плеєри знову набирають популярність, тому я дістав зі старої шафи старий плеєр і касети. До того, як компакт-диски стали основним носієм музики, єдиним способом "записувати" музику були касети. Я згадую, як намагався записати улюблені пісні з радіо, як орендував компакт-диски, щоб переписати їх на касети – все це здається мені, як вчорашній день.
Одним із задоволень того часу був вибір касет. Компанії TDK, SONY, maxell, AXIA, That's – навіть у категорії "звичайних" касет було кілька різних рівнів якості, і просто переглядати упаковки та дизайн могло зайняти багато часу. Я намагався максимально збільшити рівень запису за допомогою індикатора та вмикав систему шумопоглинання Dolby. Таким чином, я створював свої власні "найкращі збірники" з кожної касети.
Якщо зараз згадати, то, здається, саме ці зусилля і створювали відчуття прихильності. Я любив навіть відчуття розчарування, коли касета рвалася посередині пісні, і переживання, пов'язані з розрахунком місця зрізу між боковинами A та B. Я так і не зміг дозволити собі плеєр Nakamichi DRAGON, про який мріяв, але мені приємно дізнатися, що компанії, такі як TASCAM, досі виробляють касетні плеєри, і тепер у мене є привід оцифрувати старі записи.
Джерело: JATO online shop magazine.
Стаття в AV Watch розповіла мені, що Magnetic Laboratory (Jiki Kenkyujo) випускає нову музичну касету «Nomal Position/Type-I». Вона коштує 1 100 єн за штуку, а поступить у продаж 13 жовтня. Тираж обмежений, продають її лише у фірмовому магазині MAG-LAB.
Передпродаж відбудеться на стенді Magnetic Laboratory під час заходу «CASSETTE WEEK MARKET 2026» 12 жовтня, де її також можна буде послухати. Це друга нова касета після «High Position/Type-II», що вийшла в липні 2026 року.
Головна особливість — магнітний матеріал високої щільності. Кажуть, що він має чудові характеристики навіть серед стрічок нормальної позиції (тип I). За статтею, касета дає повне звучання в низьких і середніх частотах, добре передає високі, а частотна характеристика рівна в усьому діапазоні. Індексна картка повторює дизайн High Position/Type-II: срібний індекс на чорному тлі, місце для запису на частині лицьового боку та на звороті, а також один індексний стікер у комплекті. Касети збирають по одній на вітчизняному підприємстві «磁気研カセットラボラトリ».
Особисто мене тішить, що в Японії знову виробляють нові чисті стрічки для касетних дек. Якою б доглянутою не була дека, без стрічок вона втрачає половину задоволення. Цікаво буде почути враження тих, хто її купить, і дізнатися, як вона звучить насправді.
Гадаю, тут теж чимало власників касетних дек. Які стрічки ви зазвичай використовуєте: з нормальним чи з високим зміщенням?
Джерело: AV Watch
На Antyweb я натрапив на колонку Конрада Козловського про повернення легендарної касети. Maxell разом із мережею магазинів Disk Union знову випускає модель UD-60U, залізну стрічку типу I, яка в 1970-х конкурувала з продукцією Sony та TDK.
Серія UD дебютувала в 1970 році, а оригінальна UD-60U пропонувала 60 хвилин запису. Перевидання зберігає старий вигляд, але з'явилися нові кольори, чорний і червоний, що нагадують барви Disk Union. Поки що касети продають лише в Японії, тож шанувальникам у Європі та Північній Америці доведеться почекати. Одна касета коштує 990 єн, близько 23 злотих, а набір із трьох — 2900 єн, близько 68 злотих.
Пояснення Disk Union цікаве: до цифрової епохи обмін касетами був основним способом ділитися музикою, а компанія також радить записувати з вінілових пластинок, щоб отримати характерне звучання касети.
Автор зауважує, що стрічки типу I не найкращі для hi-fi запису: для цього краще підходять хромові типу II або металеві типу IV. Зате вони чудово підходять як носій даних для 8-бітних комп'ютерів, наприклад Commodore 64 із Datassette, ZX Spectrum, Amstrad CPC, BBC Micro та MSX. Maxell уже згадував свою історію: у 2016 році випустив касети в ретро-упаковці, а в 2025 році разом із Disk Union зробив першу партію UD-60U, яка викликала великий інтерес.
Найбільше мене тішить, що хтось досі випускає нові чисті касети. Які стрічки ви віддаєте перевагу для запису?
Джерело: Antyweb
Ось чудовий ретро-жарт: камера, яка зберігає знімки не на SD-карту, а на звичайну аудіокасету. Проєкт створив Jordan Blanchard.
ESP32 з модулем камери робить знімок, а невеликий екран показує живе зображення, поки ви кадруєте. Цифрове зображення потім перетворюється на аналоговий звук і записується на стрічку. Для цього використано принцип повільної розгортки телебачення (SSTV), яким радіоаматори десятиліттями передають зображення як звук.
Відтворює RP2040: він захоплює звук, поки стрічка рухається, і відновлює зображення. Для точності відтворення застосовано кілька прийомів, а необов'язкове послідовне з'єднання дозволяє комп'ютеру виконати останній етап обробки. Знімки зберігають характерний вигляд SSTV, який походить від самого аналогового носія. Касетна дека теж зроблена власноруч.
У статті не вказано роздільну здатність, швидкість стрічки чи час передачі, тож ці деталі, найімовірніше, є на сторінці проєкту. Мені все ж подобається, що касета знову стає носієм даних. Для колекціонерів магнітофонів це нагадування, що такі пристрої досі здатні на дивовижні речі.
Джерело: Hackaday
У березні 2026 року блог Son-Vidéo.com опублікував великий матеріал про повернення касети, і я його з задоволенням прочитав. Вихідна точка така: формат, який вважали похованим спочатку CD, а потім стримінгом, знову приваблює молодші покоління. Людям потрібна річ, яку можна тримати в руках, і повільніший спосіб слухання.
Стаття починається з історії. Philips представила компактну касету в 1960-х, вона закріпилася в hi-fi системах, автомагнітолах і портативних плеєрах, доки в 1980–1990-х її не витіснив CD від Sony і Philips. Сьогодні касета повертається як альтернатива, а не як масовий формат. Деякі виконавці й досі випускають альбоми обмеженим накладом, а асоціація Intertapes оцифровує анонімні касети, знайдені або покинуті, і вважає їх культурним свідченням.
Автор пов’язує цей рух із трендом «аналогового способу життя». Втомлені від цифрового перенасичення й автоматичних рекомендацій, люди обирають одну сторону касети й слухають альбом у початковому порядку, зі звуком недосконалим, але теплим. Він також посилається на статтю CNN від січня 2026 року про аналогові хобі.
Рекомендації щодо техніки конкретні. Для прогулянок — початковий Muse M-152, досконаліший FiiO CP13 або плеєр We Are Rewind. Для дому — дека Teac W-1200, яку можна підключити до hi-fi системи, і Teac AD-850-SE/B, що поєднує CD-програвач і касетну деку із записом MP3 через USB.
Найбільше мені запам’ятався фрагмент про збірники, записані з радіо, де часто бракувало початку пісні. Саме ця недосконалість і надає їм емоційної цінності. Касета, ймовірно, ніколи не стане домінантною, але її повернення спонукає слухати свідомо.
Джерело: Blog Son-Vidéo.com
Оскільки AM-мовлення поступово зникає, багато старих лампових радіоприймачів перетворюються на прикраси на полиці. Проєкт, про який цього тижня написала Hackaday, намагається це змінити. Гарет Дейвіс змайстрував невеликий AM-передавач на базі ESP32-S3: він отримує інтернет-радіопотік і передає його так, щоб старий приймач знову міг його спіймати. Код розміщено в його репозиторії на GitHub esp32-am-transmitter.
Цікаво, що апаратури для цього майже не потрібно. Окремого RF-чипа немає. Радіосигнал формується як ланцюжок імпульсів безпосередньо з виводу GPIO, а котушка з далеко рознесеними витками в корпусі, надрукованому на 3D-принтері, випромінює рівно стільки, щоб сусідній приймач міг його прийняти. Вихід працює на частоті 200 кГц, у європейському діапазоні довгих хвиль, хоча в статті припускають, що можна отримати й частоту середніх хвиль.
Коментарі не менш цікаві, ніж сама збірка. Читачі зауважують, що нефільтрований імпульсний ланцюжок з GPIO дає гармоніки, які можуть значно виходити за межі заданої частоти, а сам автор визнає, що в багатьох країнах це може бути незаконно. Інші пропонують м'якші варіанти, наприклад малий FM-передавач, підключений до FM-входу приймача.
Це гарна ідея для читання, але якщо ви хочете спробувати щось подібне, спершу перевірте місцеві правила використання радіочастот і тримайте потужність дуже низькою. Це слушне нагадування, що відновлення старої аудіотехніки стосується не лише заліза, а й збереження чогось вартого того, щоб його слухати.
Джерело: Hackaday
На сайті hifi.nl з'явився матеріал Рууда Йонкера про тонарм Supatrac, який він слухав у магазині Rhapsody, а також розмова з винахідником Річардом Брейном. Найбільше мені сподобалася історія винахідника, бо вона починається зі старої техніки.
Під час локдауну Брейн отримав від сусіднього будинку старе обладнання: підсилювач LEAK Stereo 20 і два програвачі Garrard 301 1963 року з тонармами SME 3009 та картриджами Ortofon SPU. Підсилювачі LEAK він продав на eBay, а Garrard залишив собі. Він хотів поставити на них кращі тонарми. Відправною точкою став тонарм Well Tempered, але він здався йому занадто ввічливим і трохи нудним, тож Брейн розробив власну версію. У п'ятнадцять років він уже купив вживаний Linn Sondek на спадщину в 300 фунтів.
Головна ідея закладена в підшипнику. Точку обертання зведено до однієї точки навпроти картриджа, а важіль підвішено на двох дротах, які сходяться у вершині. Це мало б давати мале тертя та велику свободу руху як убік, так і вгору-вниз. Що він кращий за найкращі керамічні підшипники ABEC, — власне твердження Брейна. Трубка виготовлена з вуглепластика з паралельними волокнами і досі виробляється в Лондоні. Довжин кілька; стандартна версія підходить до Rega, Linn, Technics і SME, для інших програвачів роблять індивідуальні кріплення.
У Rhapsody тонарм (Blackbird і Nighthawk) грав у комплекті з колонками Marten Coltrane Statement Quintet та Döhmann Helix Two MK3. Рецензент називає це однією з найкращих аналогових демонстрацій у своєму досвіді, але лишається обережним: результат дає синергія всієї системи. Сам Брейн каже, що вініл дуже стабільний і через п'ятсот років усе ще буде в доброму стані, на відміну від магнітної стрічки. У світі колекціонерів старих стрічок і платівок ця фраза запам'ятовується.
Джерело: hifi.nl
Стаття Ела Вільямса з Hackaday про реставрацію справила на мене несподівано приємне враження. Мова про стереотюнер Heathkit AJ-43C приблизно 1965 року, який RCD66 вирятував зі сміттєвого контейнера. Весь процес він задокументував у відео на YouTube.
Тюнер був у поганому стані. Усі електролітичні конденсатори виявилися несправними, і для апарата такого віку це не дивина. Замість пошуку окремих несправностей RCD66 обрав повне переопрацювання: більшість деталей зняли й замінили, а германієві транзистори перевірили, щоб ті, що ще працювали, можна було повернути на місце. Кілька плат опрацювали, а початковий блок живлення на стабілітронах замінили сучаснішою схемою.
Ел Вільямс вважає повне переопрацювання розумним рішенням для такого пристрою, і я з ним згоден. Коли всі деталі одного типу вийшли з ладу, замінити їх усі швидше й надійніше, ніж лагодити по одній. Набір спершу продавали за 130 доларів, і приємно, що частину цієї історії врятували з купи металобрухту.
У статті не сказано, як звучить готовий тюнер, тож для цього треба дивитися відео. У коментарях один читач відзначив окремі ручки настроювання AM і FM, триспрацьований конденсатор настроювання AM, кілька каскадів ПЧ із подвійним настроюванням і підлаштовуваний стереодекодер, а також запропонував замінити транзистор входу ВЧ для FM, щоб покращити чутливість.
Для тих, хто збирає чи ремонтує старі приймачі та тюнери, це добре нагадування про те, скільки продуманої інженерії міститься в наборах 1960-х років.
Джерело: Hackaday
Дженні Лист із Hackaday відзначила відео, яке дуже пасує цьому форуму: повне обслуговування касетної деки Realistic від YouTube-каналу Ken's Shop. Це незмонтована робота за верстатом, яку вона описує як заспокійливу для перегляду. Кен оцінює деку приблизно в кінець 1970-х або початок 1980-х.
Її думка в тому, що такі деки добре зроблені, поширені на вторинному ринку, а робота зазвичай зводиться до однієї сесії за верстатом. Типові операції: чищення та змащування механізмів, яким десятки років, заміна, можливо, зношених пасків і за потреби регулювання азимуту, тобто вирівнювання головок. Це копітко, але відносно легко виправити.
Варто також переглянути коментарі. Один читач зауважив, що старі електромеханічні деки служили майже вічно й легко обслуговувались, а новіші, із логічним керуванням, ламаються частіше й гірше ремонтуються. Інший шукає довідник запчастин для Realistic SCT-24A, модель 14-613, а хтось володіє AKAI GXC 46D, купленим близько 1974 року, який досі працює, і наводить посилання на архіви інструкцій audio-database.com та hifiengine.com.
Мені подобається нагадування, що реставрація не обов'язково починається з дорогого проєкту. Заміна пасків, змащування та вирівнювання головок часто відрізняють річ для шухляди від деки, що працює. Оригінальне відео є на YouTube у каналі Ken's Shop (
https://www.youtube.com/watch?v=fQM_7QyXq_o).
Якщо у вас є дека, яка чекає на перше обслуговування, що є у вашому чек-листі? Напишіть модель, і я із задоволенням пошукаю інструкцію.
Джерело: Hackaday
Стаття в Correio Braziliense змусила мене задуматися. Discogs, відомий як цифровий каталог платівок, збирається вийти і на ринок фізичного споживання музики, випустивши портативний касетний плеєр під власним брендом. Про це першим повідомив Music Ally, а сайт Moneyhits переказав новину далі.
У тексті стверджується, що відродження касети — це не просто ностальгія. Це була б преміальна стратегія для аудиторії, втомленої від недовговічності цифрового світу, насамперед для покоління Z, яке цінує відчуття володіння і можливість послухати альбом цілком, не перемикаючи треки. За версією автора, Discogs добре знає бажання колекціонерів і може перестати бути лише каталогом даних і цін, запропонувавши саме споживчий досвід.
Касети також дешевші у виробництві за вініл і мають привабливу маржу. Незалежні лейбли, а також Warner Records та Sony Music могли б випускати обмежені тиражі, які швидко розкуповують і які живлять ринок перепродажу. Лондон і Сан-Паулу згадано як приклади незалежних музичних сцен.
Чесно кажучи, текст радше аналіз і думка, ніж репортаж із цифрами. Немає ціни пристрою, обсягів продажів чи показників зростання, тож твердження про розпродаж за лічені хвилини нічим не підкріплене. Проте мені важливо, що платформа колекціонерів береться за виробництво пристрою, адже пошук хороших програвачів завжди був одним із вузьких місць цього формату.
Якщо ви колекціонуєте касети або відновлюєте деки, розкажіть тут: чого касеті зараз бракує, щоб перестати бути нішевим продуктом?
Джерело: Correio Braziliense
Як шанувальник касет і лампових радіоприймачів, я не пропускаю таких новин. У Коньї 67-річний Абдурахім Джевіз уже пів століття ремонтує електроніку: він знову змушує працювати грамофони, лампові радіоприймачі, котушкові магнітофони та старі телевізори.
У 1972 році він почав учнем, а після армії відкрив власну майстерню. Особливо він реставрує радіоприймачі віком 80–100 років, не порушуючи їхньої оригінальної конструкції: оновлює дерев’яні корпуси, додає лампи й відсутні деталі. За його власними словами: «Ми намагаємося повернути старе до життя, щоб його не викинули».
Найбільше мене вразило те, що мода на антикваріат — це не лише колекціонування, а й порятунок пристроїв, які інакше опинилися б на смітнику. Нове покоління не надто цікавиться, але онуки допомагають, та й ремісничі училища дають надію. У цифрову епоху, коли все тікає в хмару, мені дуже цінно, що хтось і досі вручну ремонтує механіку котушкового магнітофона.
Якщо у вас удома є робоча дека чи ламповий радіоприймач, іноді найкращий «апгрейд» — це не купити новий пристрій, а знайти правильного майстра.
Джерело: Yeni Meram
