Намет за 600 доларів на тент вагою 5,5 унції: чого навчив Long Trail одного мандрівника
Одна з найчесніших історій про спорядження, які я читав останнім часом, вийшла в The Trek. Кеті Джексон замінила свій намет Durston X-Mid Pro 1 на тент Zpacks Hexamid Pocket для осінньої прогулянки Long Trail у Вермонті, переважно щоб нести менше ваги. Заміна заощадила 11,6 унції, здебільшого завдяки відмові від москітної сітки та підлоги.
Несподіванка в тому, що справжній виграш був в об’ємі. Намет у складеному вигляді займав близько 3,5 літра, а тент — лише 0,7 літра, тож у маленькому рюкзаку лишилося місце для більшої кількості їжі. За 13 ночей вона двічі ночувала просто неба, десять разів спала в дерев’яних укриттях на стежці й жодного разу не розгорнула тент, але все одно відчула перевагу легшого й меншого спорядження.
Вона також відверто говорить про недоліки, які виявила в наступних походах. Без сітки захист від вітру був слабший, ніж очікувалось, ночі нижче нуля здавалися холоднішими, а в запилених місцях вона прокидалася з піском і крупинками. Без підлоги краплі, що відскакують від утрамбованого ґрунту, і ґрунтові води стають більшими проблемами, тож вибір місця для стоянки дуже важливий. Комахи та приватність — очевидна ціна.
А от плюсів було багато: конденсату значно менше, тканина DCF висихає на сонці за кілька хвилин, і просто менше речей, які можуть зламатися: немає блискавок, немає підлоги, яку можна порвати, одна стійка. Їй подобається бачити зорі, а одного разу вона прокинулася й побачила пуму за кілька метрів від себе.
Її висновок: єдиної правильної відповіді немає. Для Континентального вододільного маршруту вона без вагань обрала намет через висоту, вітер і мусонну погоду. Мені це сподобалося: надлегкість — це підбір спорядження під похід, а не гонитва за найменшим числом на вагах.
Джерело: The Trek
Несподіванка в тому, що справжній виграш був в об’ємі. Намет у складеному вигляді займав близько 3,5 літра, а тент — лише 0,7 літра, тож у маленькому рюкзаку лишилося місце для більшої кількості їжі. За 13 ночей вона двічі ночувала просто неба, десять разів спала в дерев’яних укриттях на стежці й жодного разу не розгорнула тент, але все одно відчула перевагу легшого й меншого спорядження.
Вона також відверто говорить про недоліки, які виявила в наступних походах. Без сітки захист від вітру був слабший, ніж очікувалось, ночі нижче нуля здавалися холоднішими, а в запилених місцях вона прокидалася з піском і крупинками. Без підлоги краплі, що відскакують від утрамбованого ґрунту, і ґрунтові води стають більшими проблемами, тож вибір місця для стоянки дуже важливий. Комахи та приватність — очевидна ціна.
А от плюсів було багато: конденсату значно менше, тканина DCF висихає на сонці за кілька хвилин, і просто менше речей, які можуть зламатися: немає блискавок, немає підлоги, яку можна порвати, одна стійка. Їй подобається бачити зорі, а одного разу вона прокинулася й побачила пуму за кілька метрів від себе.
Її висновок: єдиної правильної відповіді немає. Для Континентального вододільного маршруту вона без вагань обрала намет через висоту, вітер і мусонну погоду. Мені це сподобалося: надлегкість — це підбір спорядження під похід, а не гонитва за найменшим числом на вагах.
Джерело: The Trek
Коментарі 0
Залиште перший коментар будь-якою мовою.
Увійдіть, щоб коментувати