Два нові гекони роду Hemidactylus з Телангани і чому я люблю криптичні види

Час від часу з'являється стаття про гекконів, яка нагадує мені, скільки прихованого різноманіття ховається в купах каменю, що з вигляду зовсім звичайні. Цього місяця дослідники описали два нові види Hemidactylus з округів Налгонда і Варангал індійського штату Телангана. Обидва належать до групи brookii, кладу Murrayi.

Hemidactylus cairnicola, «кернський геккон», — середній за розміром вид, який сягає близько 49 мм від морди до клоаки. Тіло в нього міцне й трохи сплощене, голова велика, а на спині йдуть ряди кілеватих конічних горбків. Мене особливо зачаровує його середовище: він живе на скельних виходах у чагарниковому лісі та на купах чорного каміння просто поруч із полями й селами. Забарвлення від світло-коричневого до сірого змінюється залежно від каменя, на якому він сидить. Удень він ховається в тріщинах, а вночі полює на комах. Територію він ділить з іншими гекконами, ящірками, агамами і навіть з індійським піщаним удавом.

Другий вид, Hemidactylus koyaorum, відомий лише з типового місцезнаходження в окрузі Варангал. Генетично він найближчий до H. treutleri, але мітохондріальні послідовності ND2 відрізняються на 7,0–13,5 відсотка, а два нові види відрізняються одне від одного приблизно на 10 відсотків. Це велика різниця для тварин, які так схожі зовні, і саме тому автори називають їх криптичними.

Для тих, хто тримає й розводить гекконів, такі історії нагадують, що «звичайний домашній геккон» часто виявляється цілим комплексом видів. Обидві нові тварини відомі лише з одного місця кожна, тож разом із відкриттям з'являються і питання охорони природи. Сподіваюся, що ці сухі плато оглядатимуть і далі.

Джерело: Reptiles Magazine