Я тримаю рептилій вже кілька років і часто бачу, як новачки мріють одразу завести щось рідкісне та ефектне. Хочу одразу сказати: "рідкісне" майже завжди означає "складне". Це або вид, який рідко зустрічається в зоомагазинах, або який потребує специфічних умов, або ж дорогий і навіть підпадає під обмеження.
З ящірок мене найбільше вражають листохвості геккони (Uroplatus) – їхній камуфляж під сухе листя просто неймовірний, але вони дуже тендітні та вимогливі до вологості та вентиляції. Хамелеон Парсона – один із найбільших і довгоживучих, але утримання його – це справжній виклик. Новачкам я б радив почати з реснитчастого бананоеда або синьоязикого сцинка – за ними набагато простіше доглядати.
Зі змій красиві зелені деревні пітони та смарагдові удави, але вони деревні та примхливі, точно не для початківців. Радужні удави в рідкісних морфах цінуються дорого, але насправді це ті самі удави з красивим лущенням. Окрема історія – мата-мата, водяна черепаха-засадник з незвичайним плоским панцирем: їй потрібен спеціальний акваріум і живий корм.
Найголовніше, що я зрозумів за роки: спочатку перевіряйте законність – деякі види заборонені або потребують дозволів, і беріть тварину лише у відповідального заводчика, а не з дикої природи. Врахуйте також, що багато рептилій живуть десятиліттями, а ветеринара-герпетолога потрібно знайти заздалегідь.
Моя порада – не женіться за рідкістю заради статусу. Спочатку наберіться досвіду на простих видах, а вже потім переходьте до чогось незвичайного. Тоді і улюбленцю буде добре, і вам спокійніше.
Джерело: Тяпа.
Хороша новина для всіх, хто любить рептилій. За дослідженням, опублікованим 4 вересня 2026 року в журналі Ecology and Evolution, на атолі Альдабра на Сейшелах живе близько 180 000 гігантських черепах. Найімовірніша оцінка — майже 183 000 дорослих і напіводорослих особин, і такої цифри не досягали в попередніх підрахунках.
Мене вражає контраст із минулим. У XIX столітті полювання й експлуатація скоротили популяцію на атолі до менш ніж 1000 тварин. Альдабра стала суворим природним заповідником у 1981 році та об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1982-му, і дослідники вважають її однією з найуспішніших історій збереження природи в Індійському океані. Стабільність, яку спостерігали у 2018–2021 роках, пов'язують із цим захистом і знищенням інвазивних видів.
Але, на мою думку, найцікавіше — це метод. Команда, що працювала разом із Фондом островів Сейшельських островів і Ексетерським університетом, використала ієрархічну байєсівську модель, яка оцінює також, скільки черепах приховано густою рослинністю, а не просто додає видимих. Автори застерігають, що цю цифру не варто порівнювати зі 100 000 черепах, підрахованими 1999 року, щоб робити висновок про подвоєння популяції: різниця переважно походить від методу, який виявляє тварин, що раніше залишалися непоміченими.
Лише у двох місцях світу ще живуть дикі гігантські черепахи — на Альдабрі та на Галапагоських островах, і найбільша вільна популяція — на Альдабрі. Для тих, хто цікавиться сухопутними черепахами, це нагадування, що тривалий захист середовища проживання справді дає результат.
Джерело: Sciencepost
Ось новина, яка зацікавить і любителів плазунів, і шанувальників історії. Міжнародна команда вчених описала новий вимерлий вид крокодила з Єгипту. Результати опубліковано в журналі Royal Society Open Science, а вид отримав назву Herugavialis cairensis.
Він належав до гавіалів, тобто крокодилів із довгою та вузькою мордою. Сьогодні такі тварини живуть лише в прісних водах Індостану та Південно-Східної Азії, але колись їхні предки були поширені по всьому світу. Рештки вперше знайшли ще в 1920-х роках у 45-мільйонорічних породах формації Мокаттам, і серед них був майже цілий череп. Довгий час його помилково відносили до роду Tomistoma через схожість із сучасним фальшивим гавіалом.
Команда з Великої Британії, Швеції, Німеччини та Єгипту під керівництвом Пола Берка зі Шведського музею природознавства переглянула класифікацію за допомогою комп'ютерної томографії і знайшла особливості черепа, які відрізняють його від відомих видів. Найсмішніше, що в екземпляра немає кінчика морди, і це нагадало дослідникам про пошкоджений ніс Великого Сфінкса. Пам'ятник побудовано з тих самих порід, де знайшли викопні рештки. Тому тварину назвали на честь бога Гора, який, можливо, надихнув творців Сфінкса, як розповів професор Філіп Меннон.
Близько 45 мільйонів років тому регіон був покритий мілководними морями, де жили щонайменше три види гавіалів. Крокодили остаточно зникли з цієї місцевості приблизно шість мільйонів років тому, коли Середземне море почало пересихати. Мені подобається, як стара музейна знахідка отримує нове життя завдяки сучасним методам.
Джерело: МК
Мені було приємно прочитати, що Панама й далі вживає заходів для захисту морських черепах. На пляжі Веракрус у провінції Панама-Оесте відкрили інкубаторій, куди можна переносити гнізда, яким загрожують хижаки або умови, що можуть завадити їхньому розвитку. Так гнізда можна відстежувати протягом усього періоду інкубації.
Простір створили фонд Mi Voz para Tus Ojos та компанія Tierra Náutica за підтримки Міністерства навколишнього середовища і Національної морсько-авіаційної служби (Servicio Nacional Aeronaval). За повідомленнями, проєкт виріс із кількарічної роботи екологічної програми City щодо черепах, яка поєднує наукові дослідження, екологічну освіту, навчання, патрулювання, порятунок і переміщення гнізд, а також роботу з громадами.
У той самий час Міністерство навколишнього середовища випустило 127 дитинчат оливкової черепахи (Lepidochelys olivacea) у заказнику Playa La Barqueta Agrícola. Під час сезону розмноження лісничі стежать за місцями кладки, знаходять гнізда та супроводжують їх до вилуплення. Випуски відбуваються рано-вранці, щоб дитинчата природним шляхом діставалися моря і менше ризикували.
Заступник директора з узбереж і морів Марино Абрего нагадав, що охорона морських черепах - це справа не однієї людини чи однієї установи. Я поділяю цю думку, як і прохання влади поважати місця кладки та не чіпати яйця й дитинчат. Це хороший приклад того, як волонтери, громади й установи можуть разом працювати на користь рептилій.
Джерело: Infobae
Публікація Mongabay Indonesia змусила мене зупинитися під час прокручування стрічки: домашніх гекконів (tokek) відкрито продають на кількох маркетплейсах. Журналісти знайшли щонайменше одного продавця, який пропонував живих гекконів по Rp30 500 за штуку, при запасі 493 штуки, і стверджував, що вони допомагають при знесиленні, астмі та навіть раку. Сама стаття не перевіряє, чи відповідають ці твердження дійсності.
Щодо статусу виду пояснення дослідника BRIN Аміра Хаміді було водночас заспокійливим і важливим. Токі внесені до Додатка II CITES з 2019 року, але це не означає, що вони перебувають під загрозою. У Червоному списку МСОП вони значаться як вид, що викликає найменше занепокоєння (Least Concern). Головне — торгівля має бути законною, походження має простежуватися, а сама торгівля — сталою, для чого потрібні дослідження Non-Detriment Finding на основі обстежень популяцій.
Квоту на вилов у дикій природі на 2026 рік встановлено рішенням генерального директора KSDAE № 254 від 2025 року: загалом 2 509 362 особини. Більшість, 2 487 750, призначена для споживання (сушені гекони), а 21 612 — для домашніх тварин. Східна Ява отримує найбільшу квоту на споживання — 480 000. Встановлено також мінімальний розмір для вилову: 15 см від морди до клоаки, тоді як гекони стають статевозрілими приблизно при 10–11 см, тож відловлені особини, імовірно, вже хоча б раз розмножувалися.
Але найцікавіше для мене — застереження Мухаммада Факхрі Фаузана з університету IPB: без нових обстежень важко підтвердити, що дикі популяції залишаються в безпеці після початку дії квоти, і квота може втратити наукове обґрунтування. Сам Амір визнав, що дотримання мінімального розміру в полі непросте і нагляд треба посилювати.
Як людина, яка стежить за світом плазунів, я бачу в цьому нагадування: навіть тварини, які здаються звичайними, потребують даних. Якщо ви плануєте завести одного, обирайте особину з чітко відомим походженням.
Джерело: Mongabay Indonesia
Час від часу з'являється стаття про гекконів, яка нагадує мені, скільки прихованого різноманіття ховається в купах каменю, що з вигляду зовсім звичайні. Цього місяця дослідники описали два нові види Hemidactylus з округів Налгонда і Варангал індійського штату Телангана. Обидва належать до групи brookii, кладу Murrayi.
Hemidactylus cairnicola, «кернський геккон», — середній за розміром вид, який сягає близько 49 мм від морди до клоаки. Тіло в нього міцне й трохи сплощене, голова велика, а на спині йдуть ряди кілеватих конічних горбків. Мене особливо зачаровує його середовище: він живе на скельних виходах у чагарниковому лісі та на купах чорного каміння просто поруч із полями й селами. Забарвлення від світло-коричневого до сірого змінюється залежно від каменя, на якому він сидить. Удень він ховається в тріщинах, а вночі полює на комах. Територію він ділить з іншими гекконами, ящірками, агамами і навіть з індійським піщаним удавом.
Другий вид, Hemidactylus koyaorum, відомий лише з типового місцезнаходження в окрузі Варангал. Генетично він найближчий до H. treutleri, але мітохондріальні послідовності ND2 відрізняються на 7,0–13,5 відсотка, а два нові види відрізняються одне від одного приблизно на 10 відсотків. Це велика різниця для тварин, які так схожі зовні, і саме тому автори називають їх криптичними.
Для тих, хто тримає й розводить гекконів, такі історії нагадують, що «звичайний домашній геккон» часто виявляється цілим комплексом видів. Обидві нові тварини відомі лише з одного місця кожна, тож разом із відкриттям з'являються і питання охорони природи. Сподіваюся, що ці сухі плато оглядатимуть і далі.
Джерело: Reptiles Magazine
Тема торгівлі екзотичними тваринами тут часто з'являється, тож хочу поділитися свіжою новиною. За заявою Міністерства сільського і лісового господарства, на митному пункті Капикуле вилучили 67 живих пітонів, яких намагалися незаконно ввезти до країни.
За повідомленням, групи національних парків і природоохоронних служб перевірили людей, які поводилися підозріло на митній території. Завдяки старанній роботі команд змій знайшли. Вилучених тварин взяли під охорону, і почалася їхня реабілітація.
У цій історії мене найбільше вразило, що контрабанда змій через кордон так небезпечна і для тварин, і для людей. Як любитель тераріумів, я розумію, що рідкісні й цікаві види можуть манити. Але купівля тварини з невідомим походженням може підживлювати ланцюжок контрабанди. Тому, на мою думку, найважливіший крок перед придбанням будь-якого виду — запитати про законне походження і дозволи.
Сподіваюся, найближчими днями ми дізнаємося, як просувається реабілітація вилучених змій.
Джерело: TRT Haber
Деякі новини про рептилій запам'ятовуються надовго, і історія Джонатана саме така. Гігантська черепаха Альдабра живе на острові Святої Єлени, нібито вилупилася в 1832 році і, згідно з дослідженням у Science Advances, є найстарішою відомою наземною твариною у світі. 144 роки тому її привезли з Сейшельських островів на цей острів у Південній Атлантиці як подарунок тогочасному губернатору.
Команда, до якої входять дослідники з Кембриджського університету та Фонду Каллеля, перевірила генетичні зразки. Джонатана заманювали їжею, поки він не відкрив пащу досить широко, а потім узяли мазки з внутрішньої сторони щоки. Влада не дозволила взяти кров, і як людина, що доглядає за тваринами, я добре це розумію. Зразки порівняли із зразками ще чотирьох черепах, серед яких були молодша особина й дванадцятирічна, усі — під доглядом людей.
Несподіваним виявилося те, що епігеном, тобто хімічні мітки на ДНК, які визначають, які гени активні, дуже схожий на епігеном значно молодших тварин. Зазвичай з віком він змінюється. Співавтор Джастін Герлах каже, що регулятори вироблення енергії та репарації ДНК у Джонатана майже два століття залишалися напрочуд стабільними. Команда також знайшла 287 генетичних варіантів, які можуть уповільнювати старіння: відновлюючи пошкодження ДНК, зменшуючи запалення або пригнічуючи рак.
Найбільше мене тішить те, що одна добре доглянута тварина зробила внесок у дослідження завдяки м'яким мазкам, а не забору крові. Чи можна це перенести на людей, поки невідомо. Для тих, хто тримає черепах, це гарне нагадування про те, як довго ці тварини можуть бути поруч із нами.
Джерело: DER SPIEGEL
Натрапив на цікаву історію про еволюцію плазунів і хочу нею поділитися. Westlothiana — викопні рештки віком близько 345 мільйонів років, знайдені в Шотландії в 1984 році, десятиліттями вважалися найдавнішим плазуном світу. Тепер це уявлення переглянули.
Дослідники з США та Великої Британії використали дуже потужне рентгенівське випромінювання на Європейському центрі синхротронного випромінювання у Франції, щоб цифровим способом відтворити внутрішню частину черепа, розчавленого між каменями. Вони знайшли кістки, що підтримували зябра, і пащу з тисячами дрібних зубів. Борозенки від кровоносних судин на зябрових кістках свідчать, що зябра справді працювали за життя тварини.
Отже, Westlothiana не належала до амніот, до яких входять плазуни, а була представником давнішої лінії чотириногих, які жили у воді, як риби, або переміщалися між водою та сушею, як земноводні. Цікаво, що ознаки, пов'язані з життям на суші, як-от кігтеподібні кінчики пальців, вже з'явилися на цій водній стадії із зябрами. Особисто мені приємно і чесно, що Смітсон, палеонтолог, який у 1990 році назвав цю знахідку найдавнішим плазуном, долучився до дослідницької команди. Результати опубліковано в журналі Nature (від 30 вересня 2026 року).
Коли тримаєш плазунів, часто уявляєш, якими вони були до виходу на сушу, і це відкриття оновлює ці уявлення, зокрема в підручниках.
Джерело: Karapaia
Я прочитав велике розслідування про оманську колючохвосту ящірку, яке варто прочитати кожному, хто тримає рептилій. Мене вразило, що цей вид із колючим хвостом і тілом, пристосованим до пустелі, зараз пропонують на європейських сайтах продажу тварин за 700–1000 євро за особину.
Оманська колючохвоста ящірка — ендемік Оману, тобто в природі вона трапляється лише там, на обмеженій території. Вона риє нори в ґрунті й проводить у них велику частину життя. У матеріалі сказано, що дослідження німецького герпетолога Томаса Вільмса 2002 року оцінювало: до 1998 року науці було відомо менш як тридцять особин. Він також уперше задокументував розмноження цих ящірок у неволі, і саме звідти почалася історія їхньої торгівлі.
Тривожить так звана «відмивка походження». Звіт німецької організації Pro Wildlife вказав на розрив між невеликою кількістю офіційно задекларованих експортів з Оману та значно більшими цифрами в європейських і американських реєстрах, де тварини значаться як «розведені в неволі»: 182 особини в США, 130 у Швейцарії та 120 у Нідерландах. Інакше кажучи, контрабандні тварини можуть потрапляти в племінне поголів'я і продаватися так, наче вони народилися в неволі.
Екологічне відомство Оману описує цю ящірку як ендемік високої екологічної важливості та життєво важливий індикатор стану посушливих екосистем. На мою думку, рідкість і краса самі по собі не виправдовують покупку. Той, хто хоче мати рідкісний вид, спершу має запитати, звідки тварина і яка її юридична історія.
Джерело: Al Jazeera Net
Дослідження, проведене в Ріо-де-Жанейро, змусило мене задуматися, наскільки пластикові відходи впливають навіть на мікроорганізми, що живуть у тілі морських плазунів. Роботу провели на пляжі Ітаїпу в Нітерої; вона порівнювала бактерії зелених морських черепах (Chelonia mydas) із бактеріями, знайденими на шматках пластику, у морській воді та на водоростях цього району.
Результат здивував: бактерії черепах були схожі радше на бактерії з пластику, ніж на бактерії з водоростей, які вони їдять, або з води. За словами дослідника Філіпе Бербеті з Федерального університету Флуміненсе, література припускала, що мікробіота тварини має бути подібна до мікробіоти її їжі. Сім типів бактерій були спільними з пластиковими відходами, серед них Vibrio, Pseudomonas, Bacillus, Staphylococcus, Streptococcus, Chryseobacterium та Clostridium.
Ці групи містять види, які можуть спричиняти хвороби в тварин і людей. Проте сам дослідник наголошує, що жодного аналізу, який пов'язував би ці бактерії з хворобами черепах, не було, а визначити вдалося лише до роду, тож стверджувати, що якась із них мала патогенний вплив, не можна. У дослідженні використали п'ять черепах, зібраних проєктом «Аруана», який займається охороною затоки Гуанабара. Результати опубліковано в серпні в журналі Environmental Pollution.
Мені сподобалася чесність авторів щодо обмежень їхньої роботи. Для тих, хто стежить за плазунами, це нагадування: черепахи під час міграцій можуть також переносити морські бактерії.
Джерело: Super / Agência Brasil
