Forever Ago: нова сльозлива дорожня історія від Annapurna банальна, але щира
Forever Ago — довго відкладений дебют студії Third Shift, виданий Annapurna Interactive, — виходить сьогодні (8 жовтня) на Switch 2, PS5, PC та Xbox Series X. Гру вперше анонсували ще 2020 року, тож чекати довелося довго, і я з цікавістю прочитав огляд Polygon.
Ви граєте за Альфреда, сивого буркотуна, який їде в порожньому будинку на колесах у подорож, сповнену скорботи. Гра починається з того, що двоє юних закоханих, Альфред і Одрі, фотографують одне одного в поході, а потім перестрибує на десятиліття вперед. Тепер Альфред знову відвідує місця їхніх давніх побачень, щоб відтворити ті спогади, а флешбеки між зупинками поступово розкривають довге життя, сповнене зірваних планів.
На практиці це означає блукати кількома охайно зробленими локаціями, за бажанням фотографувати для щоденника й час від часу відновлювати спогади, збираючи розкидані пелюстки квітів. Трохи головоломок є, але здебільшого гра дотримується кінематографічного стилю Mixtape і вкладається в щільні три години. Автор огляду шкодує, що камеру чи будинок на колесах не використали винахідливіше.
Найслабші моменти — у дусі «а от за наших часів», як-от суперечка з касиркою-веганкою, що каже «хештег ван-лайф», або сварка в закусочній, яка перетворилася на стерильну франшизу, де для його улюбленого столика тепер потрібне членство. Найсильніші моменти — про випадок: гроза, що псує одну важливу мить і створює кращу, безпритульний пес, який стає супутником, поломка, що приводить Альфреда саме туди, куди йому треба.
Вердикт: надто сентиментально й передбачувано, але досить щиро, щоб усе ж влучити туди, де це важливо. Для того, хто має слабкість до таких ігор, це звучить як чесний обмін.
Джерело: Polygon
Ви граєте за Альфреда, сивого буркотуна, який їде в порожньому будинку на колесах у подорож, сповнену скорботи. Гра починається з того, що двоє юних закоханих, Альфред і Одрі, фотографують одне одного в поході, а потім перестрибує на десятиліття вперед. Тепер Альфред знову відвідує місця їхніх давніх побачень, щоб відтворити ті спогади, а флешбеки між зупинками поступово розкривають довге життя, сповнене зірваних планів.
На практиці це означає блукати кількома охайно зробленими локаціями, за бажанням фотографувати для щоденника й час від часу відновлювати спогади, збираючи розкидані пелюстки квітів. Трохи головоломок є, але здебільшого гра дотримується кінематографічного стилю Mixtape і вкладається в щільні три години. Автор огляду шкодує, що камеру чи будинок на колесах не використали винахідливіше.
Найслабші моменти — у дусі «а от за наших часів», як-от суперечка з касиркою-веганкою, що каже «хештег ван-лайф», або сварка в закусочній, яка перетворилася на стерильну франшизу, де для його улюбленого столика тепер потрібне членство. Найсильніші моменти — про випадок: гроза, що псує одну важливу мить і створює кращу, безпритульний пес, який стає супутником, поломка, що приводить Альфреда саме туди, куди йому треба.
Вердикт: надто сентиментально й передбачувано, але досить щиро, щоб усе ж влучити туди, де це важливо. Для того, хто має слабкість до таких ігор, це звучить як чесний обмін.
Джерело: Polygon
Коментарі 0
Залиште перший коментар будь-якою мовою.
Увійдіть, щоб коментувати