Двоє останніх ковалів у Кедунгкандангу (Маланг) досі кують серпи й мачете

У районі Кедунгкандан міста Маланг досі працює традиційна ковальня з розпаленим горном. За даними TIMES Indonesia, Сунар і його племінник Йоно досі кують залізо вручну в майстерні поруч з офісом поліцейського відділку Polsek Kedungkandang. Колись там працювало близько десяти людей, тепер лишилося двоє.

Писемних записів про те, коли заснували ковальню, немає: її історію передавали з покоління в покоління через розповіді. Тепер горн роздмухує електричний міхур, але формування інструментів досі здебільшого відбувається вручну. Залізо купують у збирачів металобрухту, а сталь частково отримують із листових ресор списаних машин, наприклад автобусів.

Матеріал нагрівають і багато разів проковують, доки він не стане серпами (arit) і мачете (parang). Ручки роблять з деревини lamtoro і точать на ручному верстаті, щоб добре лежали в руці. Ціна становить приблизно від 150 до 250 тисяч рупій, а виробництво ведеться за замовленнями, а не за денною нормою.

Ставлення Сунара справило на мене велике враження. Він лишається в цьому ремеслі не заради багатства чи статусу, а через уміння пристосовуватися до потреб покупців. Хочеться вірити, що такі навички, як кування та насаджування ручок, не зникнуть, коли спадкоємців стає менше.

Джерело: TIMES Indonesia