Золочення шкіри: інструменти палітурниці Сари Прайдо

Золочення — одна з тих шкіряних технік, від яких важко відвести погляд: металеву частину маленького латунного інструмента нагрівають, на шкіру кладуть сусальне золото і вдавлюють у поверхню візерунок. Нещодавній допис у блозі Національної бібліотеки мистецтв V&A присвячено саме цьому ремеслу, але через інструменти, а не готові книжки.

Каталогізаторка пише, що наразі обліковано 171 палітурний інструмент, більшість з яких належала трьом палітурникам: Саре Прайдо, Чарлзу Рікетсу та Сибіл Пай. Тридцять п'ять із них були власністю Прайдо; вона підписала їх і передала бібліотеці у 1911–1917 роках. Усі вони використовувалися для золочення, тож це рідкісна нагода побачити штампи, які залишали відбитки, що ми зазвичай бачимо лише на обкладинках.

Історія Прайдо — та частина, що запам'яталася мені. Народжена в Лондоні 1853 року, вона викладала англійську до 1888-го, а потім стала професійною палітурницею. Її перші палітурки у 1891 році отримали їдку оцінку — «химерні, але не гарні», проте згодом вона виготовила їх понад 300. Вона ретельно добирала матеріали, обираючи лише найкращу шкіру та мармуровані форзаци; наприкінці XIX століття вона розробила великі інструменти за мотивами турецьких і сирійських кахлів із колекції V&A. Один із них є на її палітурці 1902 року «Рубаїйат» Омара Хайяма для видавництва Vale Press.

У дописі також згадується, що з середини 1890-х до 1900 року вона найняла досвідченого фінішера Люсьєна Брока й не вказала його імені, що тоді було звичною справою. Вона називала себе першою жінкою, яка зробила кар'єру в палітурній справі та навчала їй.

Для тих, хто працює зі шкірою, це гарне нагадування: штамп, трохи тепла і тверда рука можуть втримати цілий візерунок. Хотілося б бачити більше таких інструментів, сфотографованих поруч із відбитками, які вони залишили.

Джерело: блог V&A