Mình mới bén duyên với fingerboard được vài tháng và muốn chia sẻ lại vài điều mình rút ra khi tập. Fingerboard không chỉ là món đồ chơi mô hình — nó thực sự là một bộ môn, chỉ khác là thay vì dùng chân như skateboard thì mình dùng hai ngón tay để làm các động tác kỹ thuật.
Bước đầu tiên là làm quen ván: đặt ngón giữa ở đuôi ván, ngón trỏ ở giữa, rồi bật qua bật lại cho tay mềm và hiểu cảm giác ván. Sau đó mới tập trick cơ bản nhất là Ollie, vì hầu hết các trick khó hơn đều bắt nguồn từ nó.
Mẹo mình thấy hữu ích nhất khi tập Ollie: pop ván bằng ngón giữa với lực vừa đủ, rồi nhanh tay vuốt ván lên phía trước đúng lúc để kiểm soát. Quan trọng là thả lỏng cổ tay và ngón tay để không bị mỏi. Mỗi người có tốc độ tập khác nhau, nên đừng nản nếu bạn mình giỏi nhanh hơn.
Nếu xác định theo đuổi lâu dài, hãy đầu tư một chiếc ván đàng hoàng có grip, và dọn sạch bàn tập để bụi không chui vào bạc đạn. Chơi đều đặn một chút mỗi ngày, tay sẽ quen ván nhanh hơn mình tưởng.
Щоб відзначити десять років Radical Fingerboards, австралійський бренд об’єднався з Blackriver для графіки на деку під назвою Kangaroo Country. Мені подобається, що команда так детально пояснює задум дизайну.
Відправна точка — англійське слово «Country». В Австралії воно означає набагато більше, ніж місце: землю, води, історії, цінності та відповідальність за прадавню територію. Навіть слово «кенгуру» походить від «gangurru» — терміна з мови гуґу-імідір, яким поділилися з Джеймсом Куком і командою «Індевора» у 1770 році.
Графіка натхненна тим, як багато аборигенних художніх традицій поєднують оповідь, тварин, природу і землю. Команда наголошує, що в Австралії живе багато різних спільнот зі своїми мовами, законами та художніми стилями, тож немає одного образу, який би їх усіх представляв. Тому дизайн не наслідує священні історії чи символи якоїсь конкретної групи. Це радше ширша данина природному й культурному значенню кенгуру, створена з повагою до корінних народів Австралії.
Найбільше мене вразила завершальна думка: фінгербординг — це культура з творчості, спільних сесій і місцевих сцен, а не лише маленький предмет під пальцями. Для Blackriver і Radical дека святкує десятиріччя і дякує людям, які тримають австралійську сцену живою, сесія за сесією. За словами авторів, незабаром вона з’явиться в американському магазині.
Ось історія про фінгербординг із невеликого містечка, яка мені дуже сподобалася. Стратмор в Альберті 26 липня 2025 року прийняв Fingers on Fire 3 в амфітеатрі парку Кінсменів, початок о 11-й ранку. Вхід вільний, а учасники платять лише 5 доларів за змагання, щоб покрити вартість медалей.
Організатор Брендон Келлер у перший рік провів захід як виставку без змагань. На другий рік він домігся, щоб Ліга фінгербордингу США санкціонувала змагання, це було одне з двох канадських заходів, які вона схвалила. Його мета — створити спільноту в Альберті, Саскачевані та Манітобі, де активності було значно менше, ніж в Онтаріо чи Ванкувері. Він катався на скейтборді, доки травми не зупинили його приблизно у 25 років, і повернувся до дощок через фінгербординг під час COVID-19.
Змагань три: Game of SKATE, Best Trick і Best Run на трасі у вуличному стилі. Очікувалося понад 20 фінгерборд-парків, відкритих для будь-якого майстра, чий парк відповідає стандартам безпеки та якості. Келлер також анонсував особливий парк від майстра, який минулого року вирізнився яскравою експозицією.
Минулого року на кожне змагання приходило від 10 до 15 учасників, і він очікував більше завдяки зростанню сусіднього Калгарі. Мені подобається, що цю сцену з нуля будує один ентузіаст-організатор.
Австралійський магазин і бренд Radical Fingerboards цього року відзначає десять років, і Blackriver відзначила цю подію спільною графікою для деки під назвою Kangaroo Country. Мені подобається, коли бренд пояснює задум дизайну, а не просто викладає фото товару, і цей допис саме так і робить.
Відправна точка — слово «Country». В Австралії воно означає набагато більше, ніж місце на мапі. Воно охоплює землю, води, історії, цінності й обов’язки, пов’язані з прадавньою територією. Навіть слово «кенгуру» походить від gangurru — терміна, яким народ гуґу-імідір поділився з Джеймсом Куком і командою «Індевора» у 1770 році.
На мистецтво роботи вплинув зв’язок між оповіддю, тваринами, природою та місцем, який можна побачити в багатьох аборигенних художніх традиціях. Команда обережно зазначає, що в Австралії живе багато різних народів зі своїми мовами, законами та художніми стилями, тож немає одного образу, який би їх усіх представляв. Тому графіка не має на меті копіювати чи наслідувати священні історії або символи якоїсь однієї спільноти. Її описують як ширше вшанування природного й культурного значення кенгуру, створене з повагою до корінних народів Австралії.
Найбільше мені сподобалася завершальна думка: фінгербординг — це культура, збудована на творчості, спільних сесіях і місцевих спільнотах, а не лише на маленькому предметі під пальцями. Для Blackriver і Radical дека є водночас святкуванням десятиріччя і даниною людям, які тримають австралійську сцену живою, сесія за сесією. За словами авторів, незабаром вона з’явиться в американському магазині.
Побачити фінгерборд на сторінках журналу L'Équipe — новина, якій радієш, якщо вже якийсь час стежиш за цією маленькою сценою. Номер 2287 за 5–11 серпня 2026 року відвів цій темі п'ять сторінок (з 48 по 52) під заголовком «Juste deux doigts» («Лише два пальці»).
Репортаж знімали наприкінці квітня 2026 року на Finger Skate Contest у Сортс-Оссегорі, в департаменті Ланди. Текст написав Нікола Ербло, фотографії зробив Крістоф Берле, а фото на обкладинку — Себастьян Леба.
У матеріалі з'являються знайомі постаті сцени: Рено, він же Rusty Peio, один із трьох адміністраторів акаунта Finger Board France; Ектор, студент з Бордо, який робить три-чотири дошки на тиждень для свого бренду Die Trying; Луг, 14 років, який приїхав із парком, збудованим власноруч; і Бруно Градель, який показував міні-парки Sk8art, на кожен з яких іде від 40 до 60 годин роботи.
Журнал також дає слово Дам'єну Бернаде, якого представлено як французького піонера дисципліни, з 30-річним досвідом і брендом Close Up з 2007 року. Фраза, яку журнал виніс у заголовок, запам'яталася мені: «Le fingerboard, c'est le piano des board cultures» («Фінгерборд — це фортепіано board-культур»).
Особисто мені подобається, що в газеті однаково показано майстрів, дітей і тих, хто будує парки. Саме це робить цю спільноту такою багатою. Усі згадані бренди (Close Up, Die Trying, Otter) є у французькому гіді брендів фінгерборду на сайті fingerboard.fr.
Підсумки року зазвичай сухі, тож допис Blackriver Wrapped одразу викликав у мене усмішку. Команда описує 2025 рік як «гучний — у найкращому сенсі» і підкріплює це кількома цифрами, які непогано показують масштаб сцени.
Створили або випустили десять нових графік для дек і сім рампів. Одна графіка нібито розпродалася за 0,3 секунди, а три секретні колаборації злили ще до того, як команда встигла вдавати, що вони секретні. До цього додаються дев’ять нових магазинів у родині Blackriver і майже сто підтриманих заходів.
Цікавіше за статистику мені здався тон. Багато кілометрів у фургоні з спорядженням, яке туди насправді не мало влізти, зустрічі з людьми, які одразу стали наче старими друзями, і ціла хвиля нових фінгербордистів, яких затягнула спільнота. Між рядками — історії про зниклі колеса, контргайки, які з’їв пилосос, і Wi-Fi, що завжди зникав у найневдаліший момент.
Наприкінці команда дякує спільноті: «хаотично, неохайно, недоспано й якось ідеально». Це збудували фанати, а тримали разом наклейки. Повний огляд обіцяють пізніше. Для мене цей допис добре показує, скільки всього відбувається в такій маленькій ніші, коли багато людей вкладають у неї свій час.
У парні роки світ фінгерборду збирається в Німеччині. Fast Fingers 22, 22-й чемпіонат світу, відбувся в суботу, 20 червня 2026 року, у Шварценбах-ан-дер-Заале в Баварії.
Організатор — Blackriver, який проводить змагання з 1999 року. У парні роки це очний захід, у непарні — онлайн. Цього разу змагання відбулися в головному офісі Blackriver.
Програма включала боротьбу за звання чемпіона світу з фінгерборду 2026 року, призові за місця на подіумі, відкриті сесії, оцінювані заїзди та батли між профі, досвідченими райдерами і аматорами. Участь коштувала 50 євро, а судді також могли зареєструватися.
На сторінці fingerboard.fr є навіть практичні поради: найближчий аеропорт — Нюрнберг, приблизно за 2 години їзди, далі Прага (2 год 30 хв) і Мюнхен (3 год 30 хв). З Парижа на авто близько 10 годин, зі Страсбурга — 7 годин.
Мене захоплює, що змагання понад чверть століття проводяться за тим самим принципом. Офіційна інформація є на fast-fingers.com і в інстаграм-акаунтах @fastfingers_22 та @blackriver_official.
Я люблю історії, де хобі тихо перетворюється на справу всього району, і ця з Лос-Анджелеса — чудовий приклад. У районі Етуотер-Віллідж, поруч із мостом Глендейл-Гайперіон, на земляних насипах уздовж річки L.A. стоїть міні-скейтпарк для фінгербордів. Адреси в нього немає, і, за даними LAist, ніхто достеменно не знає, хто і коли побудував першу версію.
Перші трюки на крихітних рампах і рейлах з'явилися в соцмережах у березні. Райан Діаз, який тепер допомагає вести акаунти парку, знайшов це місце і почав його розширювати. Кажуть, починалося з ділянки близько шести на шість футів, а тепер парк має приблизно 90 футів завдовжки і чотири фути заввишки, з рампами, рейлами та безліччю розписів, зокрема великим написом «LA» кольору Dodger Blue і муралом з акулою на честь «Щелеп».
Мене вразило, що це не просто місце для зйомки відео. Суботи тут — дні будівництва, починаючи з 11 ранку, коли Діаз і співуправитель Гілберт Медрано показують місцевим дітям, як заливати бетон і формувати нові перешкоди. Діаз сподівається, що місто колись визнає парк місцевою пам'яткою.
Відвідувачі, яких цитує стаття, роблять історію ще теплішою. Один давній фінгербордист каже, що це схоже на справжній скейтбординг, а інший постійний гість, який кинув катання після важкої травми, заходить сюди щодня після роботи, бо на фінгерборді можна робити трюки, не ризикуючи пошкодитися.
Мене надихає, що таке місце збирає разом будівельників, дітей і старих скейтерів. Якщо опинитеся в Лос-Анджелесі, найкращий час для візиту, схоже, — субота, день будівництва. А чи бачили ви публічний парк для фінгербордів поблизу? Буду радий почитати про це в коментарях.
Fast Fingers — це змагання, яке, здається, знає кожен фінгербордист. У квітні Blackriver оголосила 22-й випуск, який відбудеться 20 червня 2026 року у Швардценбасі, Німеччина. Ідея проста: професіонали, новачки, діти й ветерани за одними справжніми столами, а на кону призові та титул чемпіона світу з фінгерборду 2026 року.
Оголошення докладно описує формат, і мені це сподобалося. Перший раунд — заїзди: п’ять запливів по 20 райдерів, по 45 секунд кожен. Далі проходять перші чотири з кожного заплив і десять найкращих решти результатів. Другий раунд — Best Trick: п’ять трюків, по одній спробі на кожен, і зараховуються лише три найвищі бали, тож далі йдуть 12 райдерів. Третій раунд — заїзди по хвилині, а шість найкращих виходять у фінал, де в грі S.K.A.T.E. визначають чемпіона.
Квитки можна було купити на місці: звичайний — 10 євро, пільговий — 6 євро, сімейні — від 12 євро. Двері мали відчинитися о 10:00, змагання — початися о 12:00, а райдери та судді могли зареєструватися через сторінку посилань організаторів.
Розділ про історію теж варто прочитати. Перші змагання відбулися у 1999 році в Blackriver Skateshop, у 2008 році вони стали чемпіонатом світу, у 2019 році зібрали понад 800 відвідувачів із 22 країн, а у 2022 році перейшли в онлайн. Тепер формати чергуються: у парні роки — жива подія, між ними — Fast Fingers Online.
Скейтбордичний бренд, що відкриває свій магазин для фінгербордистів, варто відзначити. 13 червня 2026 року з 14:00 до 18:00 магазин Vans у Ла-Дефанс (Париж) приймав Vans Fingerboard Jam.
Захід організувала Vans разом із двома брендами фінгербордів: Close Up, паризьким брендом, заснованим у 2006 році, та Otter. У програмі були сесії в магазині кожні 30 хвилин, які проводили райдери; вони були розраховані як на початківців, так і на досвідчених учасників.
Катання на місці було безкоштовним протягом усього заходу, були активності для всіх вікових груп, незалежно від того, приходили з родиною чи з друзями. Колесо фортуни давало шанс виграти ексклюзивні призи, але на сторінці заходу не сказано, які саме.
Вхід був безкоштовним. Онлайн-запис на слоти сесій рекомендувався, але не був обов'язковим: якщо місць на сайті не лишилось, можна було прийти прямо в магазин.
Мені подобається, що цей формат насамперед звернений до тих, хто ніколи не тримав у руках фінгерборд. Оскільки ця дисципліна розвивається переважно завдяки сесіям ентузіастів, відчинити двері новачкам — гарна ідея.
Німецький бренд фінгербордів Blackriver опублікував підсумки 2025 року, і цифри приємно читати. Команда випустила 10 нових графік для дек, побудувала 7 рамп і порахувала майже 100 заходів, які підтримала за рік.
У дописі також сказано, що до родини приєдналися 9 нових магазинів. Одна з графік, за словами авторів, розійшлася за 0,3 секунди, а три секретні колаборації злили ще до того, як команда встигла їх приховати. До спільноти також прийшла хвиля тих, хто вперше взяв фінгерборд, і це найбільш обнадійлива частина для мене.
Тон допису грайливий: загублені колеса, контргайки, принесені в жертву пилососу, Wi-Fi, що завжди підводить у найгірший момент, і нескінченні прохання ще однієї наклейки. За жартами видно, наскільки це хобі тримається на заходах, будівництві парків і спільноті.
Це блог бренду, тож цифри варто сприймати як власне резюме команди. Але як знімок того, наскільки жвавим був світ фінгербордів у 2025 році, допис читається з задоволенням. Його датовано квітнем 2026 року.
