Фотоапарати, що використовують плівку, знову з'являються на трибунах стадіонів: аналогова фотографія повертається.

Один із трендів, який мені дуже сподобався: все більше людей беруть з собою аналогові фотоапарати на футбольні стадіони. У епоху, коли у кожного вболівальника в кишені є мобільний телефон, чому вибирати плівку?

Все почалося з бажання відтворити естетику старих фотографій, але це перетворилося на серйозне явище. Деякі фотографи почали публікувати свої роботи в соціальних мережах і здобули репутацію серед самих вболівальників.

Габріель Вішневскі, 25 років, фотографує вболівальників команди "Корітіба" на сторінці "Coxa Analógico". Він робить 24 або 36 знімків на плівку і не бачить результат одразу, тому, за його словами, йому потрібно дійсно добре обміркувати, що він робить. Плівка також змушує його наближатися до вболівальників, спілкуватися з ними і бути в самому центрі, серед прапорів і барабанів. На стадіоні він став "тим, хто фотографує на плівку". Йому не вистачало тих, хто показував повсякденне життя трибун, а не лише гравців і ключові моменти.

Жуніор Сезар, 35 років, з "Grêmio Analógico", бачить у плівці спосіб сповільнитися: "Плівка – це контркультура в цьому цифровому світі". Оскільки кожен знімок коштує грошей, потрібно замислитися, перш ніж натиснути на кнопку.

І вартість дійсно відчутна: рулон плівки з 36 знімками коштує приблизно 50 реалів, а проявлення та оцифрування додають ще близько 50 реалів. Сезар розраховує, що один знімок коштує від 4 до 5 реалів; Вішневскі вже використовував від п'яти до восьми рулонів за один матч. Існують також ризики: можна втратити цілий рулон, зробити помилку з експозицією, не вистачити світла вночі, і навіть залишитися без плівки саме тоді, коли починається "Green Hell" – святкування вболівальників "Корітіби" з зеленими сигнальними ракетницями.

Очікування – це частина задоволення. Вішневскі чекає тиждень або півтора тижні, поки плівку проявлять, і він мало що змінює в зображеннях, щоб зберегти естетику плівки. Сезар зберігає рулони, не проявляючи їх, і, коли отримує фотографії, він знову переживає моменти, які, можливо, забув.

Цей рух виходить за межі Бразилії: такі проєкти, як "AnalogFootball", об'єднують фотографів з таких країн, як Бразилія, Мексика, США та Франція, які фотографують футбол на плівку.

Джерело: Portal Jornalismo ESPM.