Dạo gần đây mình mê mẩn cái mốt bonsai terrarium mini lắm. Đó là kiểu kết hợp giữa nghệ thuật bonsai truyền thống với terrarium hiện đại — một hệ sinh thái thu nhỏ đặt trong bình kính, vừa đẹp vừa không tốn diện tích. Sau một thời gian mày mò, mình rút ra được mấy điểm cốt lõi muốn chia sẻ với anh em mới bắt đầu.
Đầu tiên là chọn cây. Không phải cây nào cũng hợp môi trường kín. Mình thấy Ficus (si, sung mini) là lựa chọn số một vì thân gỗ đẹp, lá nhỏ, chịu ẩm tốt. Jade plant (ngọc bích) thì chỉ nên để terrarium hở, còn cây mai chiếu thủy lại thích hợp bình có nắp. Tránh xương rồng và mọng nước trong bình kín vì chúng cần khô ráo.
Phần nền cực kỳ quan trọng, đừng bỏ qua: dưới cùng là lớp sỏi thoát nước 3–4 cm, rồi than hoạt tính lọc khuẩn, rồi vải lưới ngăn cách, rồi lớp đất trồng 8–12 cm, cuối cùng phủ rêu. Sai lầm lớn nhất của người mới là bỏ lớp thoát nước hoặc tưới quá tay — terrarium vốn giữ ẩm tự nhiên, nên bình có nắp chỉ cần tưới 1–2 lần mỗi tháng.
Về chăm sóc, mình đặt bình nơi ánh sáng gián tiếp (cửa hướng Đông hoặc Bắc là đẹp), tránh nắng gắt qua kính vì hiệu ứng nhà kính dễ làm cháy lá. Mỗi tuần mở nắp 30–60 phút cho thoáng, quan sát xem có mốc hay sâu bệnh không. Cắt tỉa nhẹ nhàng thường xuyên tốt hơn cắt mạnh một lần.
Thành thật mà nói, cái thú nhất không phải là thành phẩm, mà là nhìn khu vườn tí hon sống và thay đổi mỗi ngày.
Nguồn: InBonsai
Деякі дерева купують заради стовбура, і цей ялівець із розсадника — добрий приклад. Bonsai Empire документує шість років роботи над деревом, якому на момент купівлі було близько 20 років і яке вже приблизно десять років росло в розсаднику, щоб набрати матеріал. Воно коштувало близько 200 доларів, це серйозна інвестиція, яку автори вважають виправданою товщиною і рухом стовбура.
Перше формування було найрішучішим. Одну гілку, яка надто згрубіла, прибрали й замінили молодшими, які краще згинаються, а також видалили від 30 до 40 відсотків хвої, бо дерево було здоровим. Потім прибрали пониклі пагони, попарно зв'язали гілки однакової товщини і обмотали їх дротом від основних гілок до кінчиків, для тонких гілок взяли тонший дріт.
Під час пересадження отвори для дренажу закрили сіткою і закріпили два довгі дроти, щоб зафіксувати дерево. Частину органічного ґрунту з розсадника та кілька старих темних коренів прибрали, а субстрат склали з акадами, вулканічної породи та пемзи. Старий ґрунт замінюють поступово, за кілька пересаджень, щоб не травмувати корені.
На 2–4 роках майже нічого не робили, окрім легкого обрізання двічі на рік. На п'ятому році відбулося друге формування з дрібними гілками та кутами, і ще одна пересадка. Сьогодні дерево майже готове, з густішими подушками хвої.
Мені найбільше подобається думка про те, що у бонсая немає фіксованої мети: його щосезону доопрацьовують. Цікава деталь — у назві відео згадують 26 років, і, ймовірно, туди входять і роки в розсаднику.
Джерело: Bonsai Empire
Кокедама — японська техніка, що поєднує садівництво й рукоділля: куля з субстрату, вкрита мохом, у якій росте рослина, без горщика. JardineriaOn опублікував посібник, як зробити таку вдома.
Для вибору рослини радять повільно зростаючі види, яким не потрібні часті пересадки, і ті, що люблять тінь або напівтінь, щоб сонце не спалило мох. Серед рекомендованих — папороті, сукуленти, орхідеї та бонсай.
Потрібні універсальний субстрат, торф або черв'ячний гумус, акадама (японський вулканічний ґрунт, що утримує вологу; його можна замінити подрібненою черепицею або цеглою, замоченими на 24 години), мох, наприклад сфагнум, волосінь або шпагат, ножиці, розпилювач і велика миска.
Процес починається з того, що субстрат і акадаму змішують із водою до щільної маси. Формують кулю з заглибленням у центрі, поміщають рослину так, щоб коріння було добре вкрите, і наприкінці обгортають усе мохом. У статті зазначено, що навіть якщо куля не ідеально кругла, дикий вигляд є частиною її чару. Мені здається, це доступний проєкт, щоб зануритися у світ моху та бонсай.
Джерело: JardineriaOn
Тераріуми стали модним декоративним і навчальним трендом у Іспанії та по всій Європі, особливо серед тих, хто шукає варіанти з мінімальним доглядом. JardineriaOn розповідає, чому вони завойовують домівки й офіси.
Стаття розрізняє два типи. Відкриті тераріуми потребують регулярного поливу, а закриті самі переробляють воду й поживні речовини. Для відкритих радять сукуленти та кактуси, для закритих — мохи, папороті та фітонії; згадуються також хижі рослини.
Для створення пропонують обрати скляну ємність: із широким горлечком для великих рослин або герметичну банку для самодостатньої екосистеми. Далі йде дренажний шар із каміння чи гравію, активоване вугілля для фільтрації води та запобігання запаху, і відповідний ґрунт. Розміщувати його слід далеко від прямого сонця, яке може перегріти скло, а поливати помірно: закриті майже не потребують води, відкриті — раз на один-два тижні.
Серед переваг — використання в школах для пояснення природних циклів і фотосинтезу, а також терапевтичний ефект контакту з рослинами, тому проводять майстер-класи для літніх людей. Мені подобається ідея маленького світу під склом, який навчає терпіння і спостережливості.
Джерело: JardineriaOn
Джонас Дюпюїх із Bonsai Tonight ділиться чесним оновленням про Cryptomeria, яким кілька років майже не опікувалися. Попереднє оновлення було у 2020 році, коли дереву вперше намотали дріт; потім воно здебільшого росло без догляду.
У жовтні 2023 року, пишучи книгу Essential Bonsai Book, він використав це дерево як приклад. Одна сесія обрізки та дротування добре його впорядкувала, бо базова структура вже була готова. Однак за наступні три роки воно знову розрослося. Раніше він залишав гілки довгими, щоб не зрізати забагато одразу, і до липня 2026 року стало зрозуміло, що силует потребує великої обрізки.
Основну частину обрізки виконали волонтери Нікол і Джанне. Дерево сфотографували з чотирьох боків, щоб оцінити форму стовбура та глибину гілок, і прибрали три великі гілки: одну зліва і дві справа. Потім дерево знову дротували, залишивши гілки для заповнення боків і задньої частини, щоб форма виглядала добре з будь-якого кута.
Висновок: Cryptomeria зазвичай потребує однієї-двох обрізок на рік, залежно від росту. Регулярний догляд простий, але нудний, а систематична робота врешті-решт окупається. Мені сподобався відвертий тон щодо занедбаності, з яким багато хто може себе ототожнити.
Джерело: Bonsai Tonight
Іноді дерево купують насамперед заради стовбура, і цей ялівець — добрий приклад. Bonsai Empire супроводжувала дерево шість років. На момент купівлі йому було близько 20 років, і приблизно десять з них воно вже росло в розсаднику як матеріал. Воно коштувало близько 200 доларів, це серйозна інвестиція, яку автори вважають виправданою міцним стовбуром і його гарним рухом.
У перший рік прибрали гілку, яка надто згрубіла, і замінили її молодшими, ще гнучкими гілками. Оскільки дерево було здоровим, зняли від 30 до 40 відсотків хвої. Прибрали пониклі пагони, обрали пари гілок схожої товщини і обмотали їх дротом угору від основних гілок, на тонких гілках використали тоншій дріт.
Під час пересадження отвори для дренажу закрили сіткою, а дерево закріпили двома довгими дротами. Старі темні корені прибрали, а новий субстрат складався з акадами, вулканічного каменю та пемзи. Стару органічну землю з розсадника замінюють поступово, під час наступних пересаджень.
У роки з другого по четвертий було мало роботи, окрім підтримувального обрізання двічі на рік. На п'ятий рік прийшла тонка робота над розгалуженням, нове дротування і друга пересадка. На шостий рік дерево виглядає майже завершеним.
Найбільше мені подобається думка, що бонсай ніколи по-справжньому не завершений. Цікаво, що в назві відео йдеться про 26 років, і це, імовірно, включає роки в розсаднику.
Джерело: Bonsai Empire
Іноді дерево купують насамперед заради стовбура, і саме так було й тут. Bonsai Empire стежила за ялівцем приблизно 20 років, який уже близько десяти років ріс у розсаднику як підготовка. Дерево коштувало близько 200 доларів. Автори називають це серйозною інвестицією, але вважають, що товстий стовбур із гарним рухом того вартий.
Під час першого формування прибрали гілку, яка надто згрубіла, і замінили її молодшими, які ще добре згинаються. Оскільки дерево було здоровим, зняли близько 30–40 відсотків хвої. Потім прибрали пониклі пагони та гілочки, що росли вниз, гілки однакової товщини зв'язали дротом попарно, а роботу вели від основних гілок угору, тонший дріт брали для тонших гілок.
Горщику теж приділили увагу: дренажні отвори накрили сіткою, а два довгі дроти міцно закріпили дерево. Старі темні корені прибрали, а новий ґрунт складався з акадами, вулканічного каменю та пемзи. Стара органічна земля поступово зникає під час наступних пересаджень, щоб обмежити стрес.
У роки 2–4 майже нічого не відбувалося, окрім підтримувального обрізання двічі на рік. На п'ятому році доопрацювали розгалуження, знову дротували і зробили другу пересадку. На шостому році дерево виглядає майже завершеним.
Мені особисто подобається думка, що бонсай ніколи по-справжньому не буває завершеним. До речі, у назві відео згадують 26 років, імовірно, включно з роками в розсаднику.
Джерело: Bonsai Empire
Дешеві саджанці з розсадника — звідки починають багато з нас, тому цей проєкт з ялинкою для початківців привернув мою увагу. Bonsai Empire взяли п'ятирічний Picea abies з місцевого садового центру, який коштував близько 15 доларів, і супроводжували його приблизно чотири роки, поки він не став схожим на справжній бонсай.
Першим кроком було пересадження. Дерево росло в бідному, переважно органічному ґрунті, тож його пересадили в суміш акадами, вулканічної лави та пемзи. Круглий горщик обрали навмисно, щоб фронт дерева можна було визначити пізніше, і поки що дерево не формували. Мені подобається це терпіння: дереву потрібен час, щоб звикнути, перш ніж хтось узявся за ножиці.
Приблизно через пів року відбулося перше формування з обрізкою та дротуванням, залишивши багато гілок, щоб зберегти варіанти. Через рік гілки знову обрізали й дрібніше дротували, тож на той момент було вкладено близько двох років роботи. Потім дерево приблизно два роки просто росло, поки коріння заповнювало горщик, а гілки товщали й розгалужувалися.
Під час другого пересадження прибрали старий ґрунт, підрізали коріння й перенесли дерево в свіжий субстрат і горщик, підібраний під фінальний дизайн. Автори кажуть, що невелика робота на кожному занятті, а не одна велика переробка, рухала проєкт далі і дозволила дереву розвиватися швидше.
Особисто мене це заспокоює. Щоб почати, не потрібен дорогий преботсай, а ялина — порода, яку багато початківців оминають. Головний урок стосується стриманості та правильного вибору моменту.
Джерело: Bonsai Empire
Любителям бонсай на Лазурному узбережжі варто позначити цю дату. Асоціація Art Bonsaï Club проводить регіональну виставку в Сен-Жан-Кап-Ф'ерра 24 і 25 жовтня 2026 року, у суботу та неділю.
Захід відбудеться в залах Espaces Les Néréides et Neptune у Сен-Жан-Кап-Ф'ерра. Вхід вільний, тож це гарна нагода ознайомитися з цим мистецтвом без зобов'язань, незалежно від того, чи ви просто цікавитеся, чи вже захоплені ним.
Програма включає виставки, конкурс, продаж, демонстрації та лекції. Почесний гість — Жан-П'єр Кардинал. На сторінці заходу точний час не вказано, там зазначено, що він не гарантований, тому перед поїздкою варто уточнити його в асоціації.
Особисто мені подобаються такі регіональні виставки: можна зблизька побачити дерева, яким десятиліттями надавали форми, а демонстрації показують, як звичайний кущ поступово набуває вигляду. Це також чудова нагода поспілкуватися з місцевими ентузіастами.
Джерело: Côte d'Azur France
Всесвітній конгрес бонсай — одна з рідкісних подій, де світ бонсай збирається у справді міжнародному масштабі. На десяту виставку, що відбулася в Куала-Лумпурі, Bonsai Empire поїхали до Малайзії й повернулися зі звітом про експозицію, несхожу на ті, які ми зазвичай бачимо в Європі чи США.
Конгрес організовує WBFF, основна ідея якої — світовий мир через бонсай. Він проводиться раз на чотири роки; попередні збори відбувалися в Японії, США, Кореї, Німеччині, Пуерто-Рико, Китаї та Австралії. Тема цього разу — «єдність у різноманітності», а наступний конгрес у 2030 році плануємо провести в Маастрихті, Нідерланди.
Головною частиною стала експозиція, на якій було представлено значно більше 150 бонсай. Тропічні породи, як-от фікус, Wrightia та Bucida, демонстрували масивні стовбури, повітряні корені, природно потужні основи та ретельно сформовані крони. Також відбулася міжнародна виставка сусекі, де показали 63 камені з 10 країн.
Мене захоплює, що традиція, так тісно пов'язана з помірними породами, у тропіках виглядає настільки інакше. У статті є переможні дерева, фото та повне відео заходу.
Джерело: Bonsai Empire
Наприкінці липня територія Pendopo Ronggo Djumeno в Карубані, у регенстві Мадіун, була заповнена маленькими деревцями. Третій фестиваль бонсай Madiun Nyawiji тривав вісім днів, з 25 липня до 1 серпня 2026 року, і я читав репортаж з усмішкою.
Як для фестивалю районного рівня, цифри вражаючі. Було представлено 404 бонсай: 254 у звичайному класі та 150 у класі golden small. Учасники приїхали з самого Мадіуна і з багатьох районів Східної та Центральної Яви. Захід не обмежувався оцінюванням: була відкрита для публіки виставка, майстер-класи з формування бонсай і ярмарок декоративних рослин.
Найбільше мені сподобались слова двох людей на місці. Відвідувачка Лулу Хумайра сказала, що її найбільше приваблюють дозрілі бонсай, адже догляд за ними потребує часу, терпіння і наполегливості. Я записав фразу: насолоджуйтесь процесом, бо жоден процес не буває миттєвим. Мені здається, це ідеально пасує до цього хобі, а також до тих, хто облаштовує тераріуми або повільно вирощує мох.
Голова оргкомітету Януар Рістіанто сказав, що фестиваль — це не лише конкурс. На його думку, це спосіб познайомити людей із мистецтвом бонсай і водночас відкрити творчі економічні можливості в галузі декоративних рослин у регенстві Мадіун. Він також сподівається, що захоплення любителів бонсай у регіоні знову пожвавішає.
Для мене такі новини підбадьорливі, бо показують: місцеві спільноти бонсай живі й повільно ростуть, а не лише у великих містах. Хочеться, щоб цей фестиваль став щорічним.
Джерело: RRI.co.id (Мадіун)
