Що показує список ALA зі 150 найчастіше забороняних книжок за 35 років

До Тижня заборонених книжок Американська бібліотечна асоціація (ALA) оприлюднила список із 150 найчастіше оскаржуваних книжок, задокументованих у період з 1990 по 2025 рік. Бріттані Аллен з Literary Hub розібрала його за категоріями. Її розбір був для мене цікавішим за цифри в заголовку.

Спершу контекст: Управління інтелектуальної свободи ALA минулого року зафіксувало 4235 оскаржених назв, що є другим за величиною показником в історії. Із 150 книжок списку 20 — це класика для дорослих, зокрема «Убити пересмішника» Гарпер Лі та «Я знаю, чому співає птах у клітці» Майї Анджелу, а ще твори Селінджера, Твена, Райта, Моррисон і Гакслі. Аллен також здивувалася, що в списку є й новіші книжки, наприклад «Домашній шлях» Яа Джаси та «Вода для слонів» Сари Груен.

Найбільша група — young adult, 81 назва. Аллен зазначає, що книжки про стать і сексуальний зміст оскаржували частіше, ніж книжки про збройне насильство, расове насильство, психічні хвороби, наркотики чи досвід іммігрантів. У Еллен Гопкінс у списку 14 книжок, у Лорен Майракл — шість. Є також 11 дитячих і книжок для середнього віку, переважно про гендерну ідентичність або квір-родини, як-от «Хуліан — русалка» та «І Танго — це троє». Крім того, вісім графічних романів, вісім мемуарів і десять книжок у жанрі романтасі, дев'ять із яких належать Сарі Дж. Маас.

Трапляються й дивні речі: п'ять посібників про пубертат, один антирасистський довідник і важко класифікована група, до якої входять дві збірки Рупі Каур і антологія історій про привидів; Аллен припускає, що це може бути залишок «сатанинської паніки».

Висновок Аллен: у тих, хто забороняє книжки, мало логіки у виборі, і вона закликає читачів узяти до рук ці книжки, список яких є на ala150.org. Мені здається, практичний спосіб відзначити цей тиждень — прочитати хоча б одну з них.

Джерело: Literary Hub