自作オーディオに興味があって、トランジスタで小型のパワーアンプを作ったというブログ記事を読んだら、自分でもやってみたくなりました。参考にしたのは「定本 トランジスタ回路の設計」の第4章「ミニパワー・アンプの設計」。0.5W出力のアンプを、回路定数の決め方から評価までとても丁寧に追っていて、これから作る人に本当におすすめの本です。
設計仕様は、電圧利得10倍（20dB）、8Ω負荷で0.5W以上、周波数特性20～20kHz、歪み率1%以下。回路はエミッタ接地の電圧増幅段と、AB級プッシュプルの電流増幅段で組みます。AB級でクロスオーバー歪みを消すためにダイオードを入れる話や、熱暴走を防ぐためにトランジスタをヒートシンクに熱結合する工夫が、とても勉強になりました。
オーディオ・アナライザは持っていないので、フリーの回路シミュレータ LTspice で補完しました。過渡解析で入出力波形から利得を測ると、ほぼ設計通りの約10倍（20dB）。さらにFFTで高調波成分を確認し、.four コマンドでTHD（歪み率）を計算すると約2%という結果になり、本に載っている値とほぼ一致しました。
基板は EasyEDA で初めて設計して JLCPCB に発注。クーポン込みで500円ほどと驚くほど安く、中国からの発送も1週間程度でした。本当に動くか不安でしたが、きちんと音が出ました。歪みも少なく、普通のスピーカーと変わらないくらい気持ちよく鳴ってくれます。次は電源回路やデジタル回路にも挑戦してみたいです。
出典：よもつひらさか
Hackaday розповідає про чудову історію ремонту і переробки. Майстер на ім'я Boz отримав несправний багатоканальний ресивер Pioneer. Кілька років він лежав на полиці, поки майстру не спала на думку ідея зробити з нього джукбокс для своїх оцифрованих CD і повернути ресиверу життя з новою материнською платою.
Сучасні домашні підсилювачі напхані цифровими функціями, і коли вони виходять з ладу, то часто є закритими та їх важко полагодити. Цей же виявився напрочуд модульним. Передня панель із VFD-дисплеєм та його драйвером ще працювала, як і підсилювач класу AB з блоком живлення. Маючи сервісний посібник, зворотний інжиніринг був нескладним, тож він зняв материнську плату й замінив її.
Він використав оригінальні роз'єми та деякі інші деталі й спроєктував плату з Raspberry Pi Pico та ЦАП. Завдяки прошивці MMBASIC результат виглядає так, ніби його спочатку так і задумали, а вигляд плати всередині, якщо не зважати на пару імпровізованих перемичок, цьому тільки сприяє.
Hackaday зазначає, що цей проєкт вирізняється якістю, а такі проєкти відродження зазвичай бачиш на ігровій техніці.
Мені подобається, що робочий аналоговий підсилювальний каскад залишили, а замінили лише мертву цифрову частину. Це практична ідея для тих, хто має у шафі старий ресивер із добрими підсилювальними компонентами, але зламаним «мозком».
Джерело: Hackaday
На Elektor Labs з'явився проєкт, який зацікавив мене як шанувальника програвачів: SchickeRIAA, фонопідсилювач для MC-головок у компактному виконанні з виводними компонентами. Основа — давня схема Джона Лінслі Гуда, у якій корекцію RIAA будують не пасивним ланцюгом, а переносять у негативний зворотний зв'язок підсилювального каскаду.
На вході стоїть інструментальний підсилювач THAT 1510 з лінійним підсиленням 40 дБ. Він також інвертує фазу, тому в підсумку в тракті немає фазового зсуву. Наступний коригувальний каскад побудовано на OPA227: автор обрав його через низький шум 1/f і дуже високий коефіцієнт підсилення без зворотного зв'язку. На частоті 20 кГц підсилення дорівнює одиниці, тож додатковий полюс для корекції високих частот не потрібен. Найнижчі частоти, наприклад гул від покоблених пластинок, відфільтровуються ще до високопідсилювального каскаду RIAA.
Блок живлення буде особливо цікавим для тих, хто збирає пристрої сам: є зовнішній трансформатор, на платі — схема подвоєння напруги Делона та стабілізатор. Ранні версії використовували пару стабілізаторів 317/337 із стабілітроном як опорною напругою, а поточна працює з активно керованим стабілізатором і зміненим джерелом струму на двох біполярних транзисторах.
Мені подобається, що давню ідею не просто скопіювали, а ретельно переосмислили з сучасними компонентами. Проєкт опублікували в липні 2026 року, а на початку серпня оновили; схеми розміщено на сторінці проєкту. Остаточні номінали конденсаторів у тексті не вказано, тож варто зазирнути до документації та обговорення там.
Джерело: Elektor Magazine
Ламповий звук має проблему з репутацією. Надто часто його присвоюють люди, яким важливіше похвалитися, ніж отримати задоволення від самої збірки, тож було приємно прочитати про проєкт, який іде протилежним шляхом.
Беттіна Ноймрр спеціалізується на відтворенні схем зі старих журналів з електроніки, і її останній виріб — ламповий підсилювач 1955 року. Hackaday називає його чудовою протиотрутою від позолоченої безглуздості аудіофільських лампових підсилювачів, і я розумію чому.
Конструкція досить проста: передпідсилювач, далі фазоінвертор без трансформатора на двох лампах, який керує двотактним вихідним каскадом. Вона трохи пояснює схему, зокрема зворотний зв'язок до катода першої лампи фазоінвертора. Блок живлення — класичний ламповий випрямляч із потужним фільтром низьких частот навколо великого дроселя.
Мені найбільше подобається корпус. Замість того щоб платити шалені гроші за спеціальне лампове шасі, вона взяла пару деко для випікання, і, за словами авторки, виглядають вони напрочуд добре. Більшість деталей узято зі скриньки з мотлохом, зокрема вихідний трансформатор, з якого й почалися проблеми.
Після кількох невдач і певного мимовільного самозбудження вийшов підсилювач, який подає надії, але має помітні спотворення. Hackaday пояснює це трансформатором. Кращий трансформатор має привести показник у прийнятний діапазон. Якщо хочете деталей, є відео всієї збірки.
Мені подобається, що тут підсилювач спершу розглядається як електронний проєкт, а вже потім як предмет статусу. Це нагадування, що скринька з мотлохом і терпіння можуть далеко завести, а високій напрузі під час роботи слід ставитися з повагою.
Джерело: Hackaday
Elektor випустив флешку з роботами Тона Гізбертса, одного з найвідоміших авторів журналу. Для тих, хто любить збирати підсилювачі, це цікава добірка: сотні проєктів, статей і нотаток з розробки за кілька десятиліть.
Аудіо проходить червоною ниткою. Є компактний аудіопідсилювач потужності 2013 року (Elektor 201309) і high-end підсилювач Fortissimo-100, який з'явився майже через десять років. У нього повністю симетричний вихідний каскад. Є також Q-Watt, напівдискретний підсилювач, що видає понад 200 Вт на навантаженні 4 Ом із дуже низькими спотвореннями.
Але флешка не обмежується підсилювачами. Вона містить буферну плату для Raspberry Pi 400, яка захищає GPIO і дає змогу підключатися до логіки 3,3 В і 5 В, USB-перетворювач послідовного порту для кількох протоколів, генератор функцій DDS та вимірювач потужності змінного й постійного струму з гальванічною ізоляцією та Arduino. Також є мобільна зарядна станція на акумуляторах AA NiMH. В інтерв'ю Гізбертс згадує свою кар'єру і каже, що старі схеми варто переглянути, додавши покращення та сучасні компоненти.
Рекомендована ціна — 49,95 євро, акційна — 39,95 євро. Схожа флешка The Elektor Audio Collection 2026 коштує стільки само. Особисто мені найбільше подобається остання думка Гізбертса: добра аналогова схема не старіє, вона просто чекає нового збиральника.
Джерело: Elektor Magazine
Для тих, хто збирає акустику сам: у колонці Test Bench журналу Voice Coil, автор Vance Dickason, з'явився новий огляд Dayton Audio E150MR-4. Це 5,5-дюймовий середньочастотний динамік з вуглецевого волокна з лінійки Epique цього бренду, який прагне високоякісного звучання за помірною ціною.
Деякі деталі конструкції варто відзначити. Дифузор — це цільна, вигнута, формована деталь з вуглецевого волокна, що нагадує старі тканні дифузори. Фазовий ковпачок — з суцільного алюмінію, а підвіс — з NBR з позитивним роллом. Решту податливості забезпечує плоский тканинний павук діаметром 3 дюйми. Звукова котушка намотана двома шарами круглого мідного дроту на титановому каркасі діаметром 30 мм. Титан став популярним для каркасів, бо він жорсткіший за алюміній, краще витримує деформацію при великих відхиленнях і є парамагнітним.
Кошик — фірмової конструкції, литий з алюмінію, із шістьма спицями, вузькими та звуженими, 8,5–10 мм, щоб зменшити відбиття. Він відкритий під полицею павука, а оскільки драйвер не має полюсного вентиляційного отвору, повітря з зазору виводиться назовні над передньою пластиною, охолоджуючи магніт. Феритовий магніт використовує Т-подібне ярмо з мідним кільцем короткого замикання на ковпачку та алюмінієвою гільзою на полюсі. Xmax становить 2,7 мм, а номінальна потужність RMS — 60 Вт, залежно від частоти фільтра верхніх частот.
Далі стаття переходить до результатів вимірювань, які варто переглянути, якщо ви плануєте триполосну систему.
Середньочастотні динаміки часто визначають звучання саморобних колонок, тож такий погляд, заснований на вимірюваннях, корисний ще до того, як витрачати гроші.
Джерело: audioXpress
Elektor повернувся до T-Reg у своїй серії схем — високовольтного стабілізатора для лампових підсилювачів. Проєкт належить Яну Диддену, вперше був опублікований у березні 2009 року; CJ Abate знову представляє його 19 травня 2026 року.
Призначення пояснити легко: фон змінного струму, залишкові пульсації та шум на анодній напрузі погіршують звучання. Стабілізатор видає чисту, стабільну високу напругу і підходить як для лампових передпідсилювачів, так і для потужних підсилювачів. Вихідну напругу можна регулювати до 500 В, а прохідним елементом може бути або електронна лампа, або MOSFET.
Мене зацікавив захист під час увімкнення. CMOS-таймер 555 (IC1) із затримкою після подачі живлення гасить світлодіод у IC3. Затримку задають R8 і C3; за наведених номіналів вона становить близько 30 секунд. IC3 містить світлодіод, що керує оптотріаком; коли світлодіод загорається, оптотріак відкриває тиристор TH1 і подає випрямлену високу напругу на прохідну лампу. Схема керування та опорної напруги живиться від напруги розжарення ламп через випрямляч B1 та конденсатор C2.
Редакція зазначає, що статті понад 15 років і деякі компоненти можуть бути вже недоступні. Головна її мета — дати ідею для нового проєкту. У тексті немає повного переліку деталей, схема подана зображенням. Тим, хто працює з високою напругою, звісно, слід бути особливо обережними.
Джерело: Elektor
Колонка Leslie — один із найвпізнаваніших звуків у музиці, відомий тремоло та вібрато, які виникають завдяки фізичному обертанню. Hackaday розповідає про проєкт Леві Грейвза, який зробив сучасну реплікацію, адже оригінальні Leslie можуть коштувати тисячі доларів.
Оригінал працював із двома динаміками. Високочастотний динамік подавав звук на пару рупорів на обертовій платформі, при цьому звук видавав лише один рупор, а другий слугував противагою. Низькочастотний динамік був спрямований на обертовий барабан. Музикант обирав швидкість обох, і саме це створювало характерний рух звуку.
Леві використовує оригінальний барабан Leslie, але звук іде з таємничого 100-ватного динаміка, а все акуратно упаковано в корпус колонки. Він застосовує одношвидкісний мотор Leslie та самодільний ножний перемикач, який дозволяє точніше регулювати швидкість обертання барабана.
Стаття нагадує, що сьогоднішні музиканти можуть змоделювати такі звуки на комп'ютері, а в 1930-х роках для отримання нових звуків доводилось добре постаратись. Втім, фізичне маніпулювання звуковими хвилями дає відчуття, яке важко відтворити іншим способом, і це одна з причин, чому колонки Leslie залишилися популярними поряд з органами Hammond.
Мені подобається, що такий проєкт поєднує вторинні деталі, корпус на замовлення та власну електроніку. Це гарний приклад DIY-аудіо, де механіка важлива не менше за підсилювач. Зауважте, що статтю написано в липні 2025 року.
Джерело: Hackaday
Невеликий проєкт акустики, який було цікаво читати: міні-рупор складної конструкції у стилі Fostex, побудований навколо широкосмугового динаміка діаметром 2 дюйми, який коштує близько двох доларів. Автор, mircemk, опублікував його на Elektor Labs у вересні 2026 року і невдовзі оновив.
Початок скромний. У динаміка немає паспорта, тож немає параметрів Тіля–Смолла. Автор сам виміряв резонансну частоту, близько 170 Гц, використовуючи генератор звуку, послідовний резистор від 10 до 47 Ом і мультиметр, підвісивши динамік у вільному повітрі. Це простий метод, який може повторити будь-який аматор.
Колонка — це складний рупор із задньою навантаженням. За динаміком розташована перша напіввідкрита камера, заповнена демпфувальним матеріалом, а далі йде канал з експоненціальним розширенням. Його розміри залежать переважно від резонансної частоти. Розрахунки навмисно приблизні, а точні розміри є лише на кресленні, доданому до проєкту.
Автор чесно оцінює результат: це не високоякісна акустика, а експеримент. Порівнюючи звучання з NAD 801, він помічає помітне підсилення між 150 і 300 Гц, різкіше звучання голосів і більше енергії в нижній середині, ніж у маленької закритої колонки. Справжнього сабвуферного басу немає, а вимірювання АЧХ рожевим шумом і малим мікрофоном дуже приблизне.
Мені подобається такий підхід: невеликий бюджет, домашні виміри та висновки без перебільшень.
Джерело: Elektor Magazine
audioXpress повторно опублікував статтю про DIY-проєкт Тіма Меллоу та Пітера Фарроу, вперше надруковану у травні 2024 року. Вона присвячена старій проблемі в побудові лампових підсилювачів. Перша частина знайомить із концепцією підсилювача з нульовим вихідним імпедансом (ZOI) і розглядає проєкт версії з несиметричним входом.
Проблема така: триодні підсилювачі з низьким зворотним зв'язком популярні з 1990-х через відкриту звукову сцену, природне забарвлення тембру, чисті транзієнти та м'яке перевантаження. Але саме зворотний зв'язок зазвичай знижує вихідний імпеданс, щоб змінний імпеданс реального динаміка не змінював звук. Динаміки не є чистим опором. На основному резонансі є великий пік імпедансу, індуктивність котушки змушує імпеданс зростати з частотою, а драйвери з різними номінальними імпедансами чи крутими розділовими фільтрами додають ще більше нерівномірностей.
Без зворотного зв'язку результат залежить від вихідного елемента. Напівпровідники, пентоди та променеві тетроди мають високий вихідний імпеданс і поводяться майже як джерела струму, тому вихідна напруга йде за імпедансом динаміка, і бас може стати гучним і погано контрольованим. Триоди працюють краще: їхній вихідний імпеданс становить приблизно від чверті до половини номінального навантаження, але все одно не дорівнює нулю.
Автори ставлять питання, чи можна зберегти характер підсилювача з низьким зворотним зв'язком і водночас отримати нульовий вихідний імпеданс. Вони представляють дві схеми: одну з несиметричним входом на основі топології 1950-х років і одну з симетричним входом, нову конфігурацію. Друга частина охоплює симетричну версію, вимірювання та розрахунки конструкції.
Мені подобається, що спершу пояснюють чому, а вже потім подають схему. Це добре читання для тих, хто будує або планує побудувати ламповий підсилювач.
Джерело: audioXpress
Натрапив на опис збірки, який добре показує, як із мотлоху можна зробити цілком робочу аудіосистему. Автор статті на Habr роками тримав на полиці дві 50-ватні колонки Yamaha, а в шухляді лежала плата з ESP32. Він вирішив поєднати їх і зібрав власний Bluetooth-програвач.
Основа пристрою: модуль ESP32 WROOM-32, який бере на себе Bluetooth і керування периферією, та ЦАП GY-PCM5102, що отримує звук через інтерфейс I2S. Гучністю і паузою керує енкодер, а на OLED-екрані показується візуалізація спектра. Підсилювач XH-A232 автор взяв просто тому, що він уже був: пікова потужність 30 Вт на канал при номінальних 50 Вт у колонок, але для однієї кімнати гучності вистачає.
Найцікавіше для мене саме в дрібницях, про які рідко пишуть. Між ESP32 і ЦАП стоїть дільник напруги, який знижує вихід ЦАП з 2,1 до 0,27 В (ефективних), інакше підсилювач захлинається і шумить. Коефіцієнт автор підбирав дослідним шляхом і попереджає, що з іншим підсилювачем він може бути іншим.
Ще одна проблема — цифрові шуми через спільне живлення ЦАП і ESP32. Рішення: живити їх від різних перетворювачів. Допомогло й те, що дроти між ЦАП і підсилювачем короткі та скручені, а після ЦАП стоять два керамічні конденсатори по 0,1 мкФ.
Програмна частина зроблена на PlatformIO з бібліотеками arduino-audio-tools та ESP32-A2DP, тож низькорівневу передачу звуку за протоколом A2DP писати самому не довелося. Код автор виклав на GitHub. Гарний приклад того, що на недорогих модулях можна зібрати корисну річ і заодно розібратися, звідки беруться шуми.
Джерело: Habr
