Pisa 1940 відкриває в Мілані нову майстерню з обслуговування та реставрації
Той, хто має механічний годинник, знає, що рано чи пізно настає час обслуговування, і знати, кому його довірити, майже так само важливо, як і сам годинник. Тому мене зацікавила новина про те, що Pisa 1940 відкрила в Мілані нову майстерню площею понад 170 квадратних метрів, присвячену сервісу, ремонту та реставрації.
У майстерні шість повністю обладнаних робочих місць, призначених як для швидких перевірок, так і для дуже точних робіт, а також команда з восьми годинникарів із сертифікованим навчанням у найвідоміших домах. Є приміщення для чищення та піскоструминної обробки, зони для миття механізмів, корпусів і браслетів, а також сучасне діагностичне обладнання, зокрема тести на водонепроникність.
Вихідна точка — принцип, важливий для історії компанії. Генеральна директорка Кіара Піза згадує, що її дід Уго вважав годинники живими істотами, з цокотінням, схожим на биття серця. Догляд за годинником, будь то обслуговування, ремонт чи відновлення, означає підтримку зв'язку між годинником і людиною, яка його носить.
Цікавий вибір — зробити майстерню незалежною від бутиків, всупереч тенденції вбудовувати технічні центри в шоурумах. Колишню закриту майстерню змінюють прозорість і діалог із клієнтами, колекціонерами та шанувальниками; тут навіть є куточок бібліотеки з понад 250 томами.
Для колекціонерів вінтажних годинників це добра новина: майстерня, яка робить реставрацію помітною та центральною, свідчить про те, що годинникарське ремесло досі живе.
Джерело: Orologi
У майстерні шість повністю обладнаних робочих місць, призначених як для швидких перевірок, так і для дуже точних робіт, а також команда з восьми годинникарів із сертифікованим навчанням у найвідоміших домах. Є приміщення для чищення та піскоструминної обробки, зони для миття механізмів, корпусів і браслетів, а також сучасне діагностичне обладнання, зокрема тести на водонепроникність.
Вихідна точка — принцип, важливий для історії компанії. Генеральна директорка Кіара Піза згадує, що її дід Уго вважав годинники живими істотами, з цокотінням, схожим на биття серця. Догляд за годинником, будь то обслуговування, ремонт чи відновлення, означає підтримку зв'язку між годинником і людиною, яка його носить.
Цікавий вибір — зробити майстерню незалежною від бутиків, всупереч тенденції вбудовувати технічні центри в шоурумах. Колишню закриту майстерню змінюють прозорість і діалог із клієнтами, колекціонерами та шанувальниками; тут навіть є куточок бібліотеки з понад 250 томами.
Для колекціонерів вінтажних годинників це добра новина: майстерня, яка робить реставрацію помітною та центральною, свідчить про те, що годинникарське ремесло досі живе.
Джерело: Orologi
Коментарі 0
Залиште перший коментар будь-якою мовою.
Увійдіть, щоб коментувати