Моя домашня лабораторія з використанням Proxmox: як я перейшов від міні-комп'ютера до власного сервера.

Я давно хотів мати власний сервер, але боявся високих витрат і складності. Потім я натрапив на Proxmox VE — і тепер думаю, чому не почав використовувати його раніше. Proxmox — це безкоштовна, платформа віртуалізації з відкритим вихідним кодом, побудована на базі Debian: KVM для повноцінних віртуальних машин, LXC для легких контейнерів і веб-інтерфейс, який дійсно полегшує повсякденну роботу.

Найкраще те, що для цього не потрібен дорогий сервер. Мій початок був з б/у міні-ПК (Dell OptiPlex Micro) з розширеною оперативною пам'яттю та SSD NVMe — він тихий, економний і цілком достатній для 10–15 контейнерів плюс кілька віртуальних машин. Враховуючи ціни на електроенергію в нашій країні, міні-ПК, що споживає 10–15 ват у режимі очікування, робить величезну різницю порівняно з серверною шафою.

Після встановлення я спочатку деактивував корпоративний репозиторій і налаштував репозиторії спільноти, захистив вхід через SSH за допомогою ключів і встановив Fail2ban. Потім я додав перші сервіси: Pi-hole як мережевий блокувальник реклами, Nginx Proxy Manager і Portainer. Цей порядок виявився вдалим — починайте з малого, не намагайтеся одразу запустити двадцять контейнерів.

Моя найважливіша порада, яку я сам довідався болісним шляхом: створіть резервні копії, перш ніж встановлювати будь-який сервіс. Дотримуйтесь правила 3-2-1, і вбудовані функції резервного копіювання Proxmox роблять це майже занадто просто. До речі, RAID — це не резервне копіювання — мені також довелося це усвідомити.

Просто почніть. Один контейнер, один сервіс, і ви дізнаєтеся більше про інфраструктуру, ніж з будь-якого онлайн-курсу. А якщо ви просто хочете спробувати, ви можете взяти дешевий хмарний сервер для навчання.

Джерело: Homelab Guide.